Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.01.2022 р. № 66/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                             (далі – ІП) щодо визнання заборгованості безнадійною та застосування строків позовної давності та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Як зазначено у зверненні, з метою вірного ведення податкового обліку з питань списання безнадійної заборгованості в період дії карантину та у зв’язку з внесенням змін до Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) в частині дії строків позовної давності у платника виникли наступні питання:

1. З якої дати було призупинено строк позовної давності: з дати початку карантину, саме, з 12.03.2020, або з дати набрання чинності Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (далі – Закон № 540-IX), а саме, з 02.04.2020?

2.У разі порушення під час дії карантину контрагентами-боржниками прав ІП за зобов’язаннями з визначеним строком виконання або строком виконання за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимог, з якого дня та/або дати починається перебіг строку позовної давності, а саме, з дати порушення контрагентом-боржником зобов’язання, яка припадає на час дії карантину, чи з першого дня слідуючого за днем припинення карантину, та яким чином ІП має розрахувати дату визнання безнадійної заборгованості відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та як наслідок коригування фінансового результату до оподаткування?

3.У разі, якщо перебіг строку позовної давності за зобов’язаннями контрагентів-боржників перед ІП почався до дати призупинення строку позовної давності згідно Закону № 540-IX та відповідно сплив строку позовної давності припадає на дату після закінчення карантину, яким чином ІП має розрахувати дату визнання безнадійної заборгованості відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Кодексу, та як наслідок коригування фінансового результату до оподаткування?

4. У разі порушення ІП під час дії карантину зобов’язань перед контрагентом-кредитором з визначеним строком виконання або строком виконання за зобов’язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимог, з якого дня та/або дати починається перебіг строку позовної давності, а саме, з дати порушення ІП зобов’язань, яка припадає на час дії карантину, чи з першого дня слідуючого за днем припинення карантину, та яким чином ІП має розрахувати дату визнання безнадійної заборгованості відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

5. У разі, якщо перебіг строку позовної давності за зобов’язаннями ІП перед контрагентами-кредиторами почався до дати призупинення строку позовної давності згідно Закону № 540-IX та відповідно сплив строку позовної давності припадає на дату після закінчення карантину, яким чином ІП має розрахувати дату визнання безнадійної заборгованості відповідно до п.п. «а» п.п. 14.1.11. п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

До питання 1

Законом № 540-IX були внесені доповнення до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначенні статтями 257, 258, 362, 559, 681,728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Необхідно зазначити, що Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі – Закон № 731-IX) було внесено зміни до прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в частині перебігу процесуальних строків під час дії карантину.

Так, п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено у такій редакції:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».

Таким чином, Закон № 540-IX не зупинив строки, а продовжив їх на період дії карантину. У свою чергу Законом № 731-IX встановлено можливість поновлення строків судом у разі встановлення поважної причини їх пропуску.

Отже, строки, встановлені ст.ст. 253 – 255 ЦКУ є незмінними.

До питань 2, 3, 4, 5

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Безнадійна заборгованість – заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов’язаннями, щодо яких минув строк позовної давності(п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно зі ст. 256 ЦКУ позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення строків, встановленихст.ст. 253 – 255 ЦКУ (частина перша ст. 260 ЦКУ).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

Таким чином, під безнадійною заборгованістю, що підпадає під ознаку п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, слід вважати заборгованість, за якою минув термін позовної давності у разі, якщо відповідні заходи з її стягнення не призвели до позитивних наслідків.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.