Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.01.2022 р. № 31/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що має у власності нежитлове приміщення (офісну будівлю, далі – Майно), яке на підставі договору управління майном (далі – Договір) передало в управління іншому суб’єкту господарювання (далі – Управитель). Також Товариство повідомило, що згідно з умовами Договору отримує дохід та є платником орендної плати за землю (далі – Плата) й податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок). До звернення не надано копії Договору та підтверджуючих документів щодо набуття Товариством прав власності на Майно та прав користування земельною ділянкою.

Товариство як установник управління за Договором просить надати роз’яснення: 1) щодо обліку вигоди установника управління, яка отримана ним від Управителя, у бухгалтерському та податковому обліку такого установника управління та чи підлягає вона оподаткуванню; 2) щодо наявності підстав у Управителя сплачувати Плату за земельну ділянку, на якій розташоване Майно, що передано в управління; 3) щодо наявності підстав у Управителя сплачувати Податок за Майно, що знаходиться в його управлінні.

Щодо питання 1

У цивільному законодавстві правові відносини, що виникають за Договором, встановлено главою 70 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Так, відповідно до ст. 1029 глави 70 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша ст. 1030 глави 70 ЦКУ).

Установником управління, як визначено частиною першою ст. 1032 глави 70 ЦКУ, є власник майна.

Статтею 1034 глави 70 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно з частиною третьою ст. 1030 глави 70 ЦКУ майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв’язку з управлінням майном (частина перша ст. 1042 глави 70 ЦКУ).

Відповідно до п. 64.6 ст. 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори управління майном (крім договорів щодо операцій, визначених у другому реченні абз. другого п.п. 5 п. 180.1 ст. 180 Кодексу), на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Кодекс не містить положень щодо окремого обліку результатів діяльності за Договорами з метою оподаткування податком на прибуток підприємств.

Отже, прибуток від кожного Договору та винагорода за управління майном враховується при визначенні фінансового результату до оподаткування установником управління та управителем майна згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Щодо питання 2

Платником Плати є орендар земельної ділянки. Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Підставою для нарахування Плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (ст. 288 Кодексу).

Договірні відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України «Про оренду землі», а також договором оренди землі.

Таким чином, якщо Товариство оформило право оренди на земельну ділянку під Майном, то у нього як суб’єкта, який відповідно до ст. 288 Кодексу належить до платників Плати, виникають податкові зобов’язання у розмірі, встановленому умовами договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності. При цьому у Управителя немає підстав для внесення до бюджету такої Плати.

Щодо питання 3

Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу, платниками Податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.

Крім того, відповідно до п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо,
а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Крім цього, згідно з п. 87.7 ст. 87 Кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам.

Враховуючи вищезазначене, сплата податку або збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, − податковим агентом, або представником платника податку.

Управитель не відповідає ознакам платника Податку, визначеним п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу, тому обов’язок зі сплати Податку виникає у власника об’єкта нерухомості – Товариства.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).