Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФІС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКІВ ПОДАТКІВ ДПС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.01.2022 р. № 134/ІПК/32-00-51-04-35

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків розглянула звернення Товариства щодо визначення фактичної маси розміщуваних відходів, зокрема відходів та хвостів фабрик збагачувальних (кек), а також відходів збагачення вугілля, переробленого на збагачувальних та брикетних фабриках та врахування їх вологості при сплати екологічного податку, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляємо наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, екологічний податок - це загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01 квітня 2009 року.

Як визначено п. 250.2 ст. 250 ПКУ платники екологічного податку складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до контролюючих органів та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, зокрема: за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах – за місцем розміщення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об’єктів.

Форма податкової декларації екологічного податку, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17 серпня 2015 року № 715 (далі – декларація).

Невід’ємною частиною декларації є шість типів додатків: додатки 1-6. Відповідний тип додатка забезпечує обчислення податкового зобов’язання за відповідним видом об’єкта оподаткування – викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та інші.

Розрахунок суми екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах, здійснюється у Додатку 3 до декларації по кожному об’єкту.

Платниками Податку є, у тому числі суб'єкти господарювання, під час провадження діяльності яких здійснюється, зокрема, розміщення відходів (пп. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу).

Згідно з підпунктами 242.1.1, 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 ПКУ об`єктом та базою оподаткування є, зокрема: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.

При цьому термін «розміщення відходів» як постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів, визначено пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Водночас термін «відведені місця чи об’єкти» визначено абзацом 16 ст. 1 Законом України «Про відходи» як місця чи об’єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Основне призначення спеціально відведених місць чи об’єктів для розміщення відходів — видалення відходів шляхом захоронення або знешкод­ження.

Згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про відходи» відходами вважаються будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах визначені  пунктом 246.2 статті 246 ПКУ, які встановлюються залежно від класу небезпеки та рівня небезпечності відходів: І клас - надзвичайно небезпечні, ІІ - високонебезпечні, ІІІ - помірно небезпечні, ІV - малонебезпечні.

У відповідності до пункту «в» статті 17 Закону України «Про відходи», виробником відходів флотації (кек) (код за державним класифікатором ДК 005-96 - 1010.2.9.01 - шлам та «хвости» з фабрик збагачувальних), встановлено, що для цілей оподаткування екологічним податком за розміщення відходів за рівнем небезпечності - малонебезпечні нетоксичні відходи гірничої промисловості віднесено до IV класу небезпеки відходів.

Згідно з пунктом 249.6 статті 249 ПКУ, сума податку, який справляється з розміщення відходів (Прв), обчислюється платниками самостійно щокварталу входячи з фактичних обсягів розміщення відходів, ставок податку та коригуючих коефіцієнтів за формулою:

Прв = X (Нпі х Млі х Кт х Ко),

де Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-того виду відходів у гривнях з копійками;

Млі - обсяг відходів і-того виду в тоннах (т);

Кт - коригуючий коефіцієнт, який враховує розташування місця розміщення відходів і який наведено у пункті 246.5 статті 246 цього Кодексу;

 

Пунктом 246.5 статті 245 ПКУ визначено коефіцієнт до ставок податку, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Проте, ПКУ не передбачено зменшення на коригуючий коефіцієнт  вологості, який міститься в цих відходах.

До функцій Державної податкової служби України не належать функції з здійснення аналізу щодо виключення/ не виключення викиду дренажних вод в гідрографічну мережу поверхневого липневого стоку з поверхні породного відвалу, визначення маси води/вологості, яка міститься у розміщуваних відходах, зокрема відходів та хвостів фабрик збагачувальних (кек), а також відходів збагачення вугілля, переробленого назбагачувальних та брикетних фабриках.

Отже, суб’єкти господарювання повинні задекларувати як об’єкт оподаткування екологічним податком обсяги будь-яких фактичних власних відходів, до яких застосовано операції з розміщення відходів.

Водночас зазначаємо, що з метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового та іншого законодавства в частині оподаткування екологічним податком, при визначені фактичної маси розміщуваних відходів необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються даного питання.

Відповідно до п.52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація  має індивідуальний характер  і може використовуватись виключно платником податку, якому надано таку консультацію.