Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.01.2022 р. № 173/ІПК/26-15-04-03-11

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення                              щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму неустойки у формі штрафу,  нарахованої резидентом України нерезиденту за невиконання/неналежне виконання умов зовнішньоекономічного договору та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, підприємство Банк (резидент) має договірні відносини з юридичною особою (нерезидент) (далі – Нерезидент), що зареєстрований на території США. Укладений з Нерезидентом договір передбачає сплату нерезиденту неустойки у формі штрафу за невиконання/неналежне виконання Банком прийнятих на підставі договору зобов’язань.

У платника виникло питання: «чи повинен Банк, за наявності у нього отриманої від Нерезидента довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, у разі застосування при виплаті нерезиденту неустойки (штраф, пеня) правил Конвенції, в частині звільнення від оподаткування податком на прибуток такої виплати, збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованих на користь нерезидента неустойки (штраф, пеня) відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу?».

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Відповідно до п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу для цілей оподаткування нерезидентами вважаються  іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; фізичні особи, які не є резидентами України.

Згідно з підпунктами 133.2.1, 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку - нерезидентами є юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України, а також нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розд. ІІІ  Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Перелік таких доходів визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Враховуючи те, що штрафи, пеня, неустойки не виокремлені як окремий вид доходу, що отримується нерезидентом з джерелом походження з України, то такі виплати розглядаються у складі інших доходів від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України (п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відс. (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 – 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, у разі виплати нерезиденту доходів із джерелом їх походження з України у вигляді неустойки (штрафу, пені) такі доходи підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Згідно з ст. 3 Кодексу чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування, є частиною податкового законодавства України. Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (далі – Конвенція), яка ратифікована Верховною радою України 26.05.1995 і є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000, застосовується до «осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції (ст. 1 Конвенції).

Параграфом 1 ст. 21 «Інші доходи» Конвенції визначено, статті доходів резидента Договірної Держави, що виникають будь-де, про які не йде мова в попередніх статтях цієї Конвенції, оподатковуються тільки в цій Державі.

Положення параграфа 1 ст. 21 Конвенції не застосовуються до доходів, якщо фактичний власник таких доходів, який є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює або здійснював комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво, чи надає або надавав в тій другій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і доход відноситься до цього постійного представництва або постійної бази. В такому випадку застосовуються положення ст. 7 (прибутки від комерційної діяльності) або ст. 14 (незалежні особисті послуги) Конвенції залежно від обставин (параграф 2 ст. 21 Конвенції).

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Згідно з п. 103.3 ст. 103 Кодексу бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст.103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ст. 103 Кодексу).

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

Стосовно документа, який підтверджує статус податкового резидента США, повідомляємо, що компетентними органами України та США (ст. 3 Конвенції), погоджено що єдиною формою підтвердження права на застосування пільг, передбачених конвенцією, для резидентів США є наявність сертифіката (довідки) резиденції за формою № 6166, яка видається Філадельфійським сервісним центром, що є структурним підрозділом Служби внутрішніх доходів США.

Для цілей застосування Конвенції у порядку, встановленому ст. 103 Кодексу, довідка за формою № 6166 надається в оригіналі (на спеціальному папері з водяними знаками) і не потребує будь-якого додаткового засвідчення (консульської легалізації або завірення апостилем), але обов’язково з офіційним перекладом українською мовою.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Підпунктом 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу встановлено, що платник податку має збільшити фінансовий результат податкового (звітного) періоду, зокрема, на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відс. відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи зазначене, у разі якщо нерезидент сплачує податок з цієї операції, то різниця на суму сплачених на користь нерезидента неустойки (штрафу, пені) для збільшення фінансового результату до оподаткування відповідно до п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу у платника податку на прибуток – резидента не виникає.

У разі якщо платник податку на прибуток – резидент при виплаті неустойки (штрафу, пені) нерезиденту застосовує правила міжнародного договору в частині звільнення від оподаткування податком на прибуток такої виплати, то такий платник має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму витрат, понесених від визнання такої виплати відповідно до 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.