Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.01.2018 р. № 126/З/99-99-13-01-03-14/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо визначення статусу та обов’язків податкового агента (зокрема в частині нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору) при виплаті Вами (фізичною особою, яка не перебуває на обліку як самозайнята особа) іншій фізичній особі коштів за виконану роботу на підставі укладеного трудового договору (контракту), сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема податку на доходи фізичних осіб та військового збору, регулюються Кодексом.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначено ст. 168 Кодексу, якою, зокрема врегульовано оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) фізичній особі податковим агентом та/або особою, яка не є податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента -юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV Кодексу.

Разом з тим, особою, яка не є податковим агентом, згідно з п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність.

При цьому, платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів (п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Облік платників податків визначено гл. 6 Кодексу, абз. 2 п. 63.5 ст. 63 якої встановлено, що фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з Кодексом.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу (п.п. 1.4 п. 16і підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).

Тобто, фізична особа, яка має найманих працівників виконує функції податкового агента, визначені п.п 168.1.1. п. 168.1 ст. 168 Кодексу за умови - виконання-вимог гл. 6 Кодексу:

Отже, Ви, як фізична особа, яка не перебуває на обліку як самозайнята особа, згідно з Кодексом не є податковим агентом та не зобов’язані при виплаті іншій фізичній особі коштів за виконану роботу утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та вести пов’язаний з такою виплатою податковий облік та подавати контролюючим органам податкову звітність, встановлену Кодексом.

Додатково зауважуємо, що для цілей Кодексу роботодавець - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов’язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов’язки, передбачені законами.

Щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 - VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464)

Відносини, що виникають лід час провадження-діяльності, пов’язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються виключно Законом № 2464.

Згідно з абз. четвертим частини першої ст. 4 Закону № 2464 фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту), є платниками єдиного внеску.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95 - ВР «Про оплату праці» (абз. перший п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина восьма ст. 9 Закону № 2464).

Отже, Законом № 2464 не передбачено особливих умов щодо порядку нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).