Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2022 р. № 208/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення  від … і з урахуванням висновків Окружного адміністративного суду м. Києва, викладених у рішенні від … (справа № …) надає нову індивідуальну податкову консультацію щодо правомірності одночасної реєстрації фізичної особи  підприємцемта особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність, ведення обліку, сплати податків  і єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) у випадку перебування на обліку як фізична особа – підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності і повідомляє, що відповідь надається з урахуванням норм чинного законодавства, яке діяло до 01.01.2021.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі – Закон № 5076), ст. 1 якого визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені Законом № 5076.

Адвокатською діяльністю визнається незалежна професійна діяльність адвоката зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Частиною третьою ст. 4 Закону № 5076 визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об’єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою – підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність – це діяльність адвокатів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою – підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Таким чином, фізична особа, яка зареєстрована як адвокат, може здійснювати адвокатську діяльність виключно у рамках незалежноїпрофесійної діяльності, а отже адвокатська діяльність не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 3.9.1 п. 3.9 розділу 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року№ 97 (далі – Класифікатор), підприємець – це фізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

При цьому підприємницька діяльність – це самостійна ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п.п. 2.4.2 п. 2.4 розділу 2 Класифікатора).

Враховуючи визначення, наведенні положеннями Кодексу та Класифікатору, незалежна професійна діяльність та підприємницька діяльність за своєю суттю є відмінними і можуть здійснюватися фізичною особою в залежності від її правового статусу, а саме:

незалежну адвокатську діяльність у якості адвоката;

підприємницьку діяльність (у сфері права) як фізична особа – підприємець (відмінну від адвокатської).

Таким чином, фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність та одночасно провадить незалежну професійну діяльність, веде окремий облік доходів/витрат, отриманих/понесених від провадження незалежної професійної діяльності і підприємницької діяльності, та здійснює окремо розрахунки з бюджетом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено у ст. 178 Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

У разі якщо фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, така особа реєструє у контролюючому органі та ведедві книги обліку доходів та витрат.

Одну книгу облікудоходів та витрат, затверджену наказом Міндоходів від 16.09.2013 № 481, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу книгу для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування, затверджену наказом МФУ від 19.06.2015 № 579.

За результатами звітного року такий платник податку подає дві податкові декларації:

декларацію про майновий стан і доходи за формою, затвердженою наказом ДФС від 02.10.2015 № 859, зізмінами, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності (подає до 1 травня року, що настає за звітним, та сплачує податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відс. та військовийзбір – 1,5 відс. до 1 серпня року, що настає за звітним);

декларацію фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку третьої групи, за формою, затвердженою наказом МФУ від 19.06.2015 № 578, для відображеннядоходів, отриманих від підприємницької діяльності (подає протягом 40 календарних днів, що настають за останнім днем звітного (податкового) кварталу, та сплачує єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання декларації).

Відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Зауважуємо, що обов’язки платників єдиного внеску виникають у зазначених осіб з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно із п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 77-VIII) у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник мав право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Звертаємо увагу, що з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», набрали чинності зміни, зокрема, в порядку нарахування, обчислення єдиного внеску.

Так, відповідно до п. 2 частини першої ст. 7 Закону №2464, у разі якщо платник єдиного внеску, визначений п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464, не отримав дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, він зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, з 01.01.2017 Законом № 2464 обов’язок визначення бази нарахування єдиного внеску покладено на платників, вказаних у п. 5 частини першої  ст. 4 Закону № 2464, як тих, що отримують, так і тих, які не отримують дохід від провадження незалежної професійної діяльності.

З 01 січня 2018 року Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» до п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 внесено зміни, а саме, для бази нарахування єдиного внеску змінено період (рік на квартал).

Водночас, платниками єдиного внеску, відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону є, зокрема, фізичні особи – підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Для фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом  № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (п.3 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Згідно з нормами частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для зазначених категорій платників єдиного внеску встановлено у розмірі 22 відс. до бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої ст. 9 Закону № 2464 фізичні особи – підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, щонастає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Особливості подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (далі – Звіт) передбачено Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок № 435), п. 2 розділу ІІІ якого передбачено, що фізичні особи – підприємці, у тому числіті, які обралиспрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

Звітним періодом є календарний рік.

Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку № 435 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до органів доходів і зборів Звіт один раз на рік до 1 травня року, щонастає за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік.

Фізичні особи – підприємці, якімаютьознакунезалежноїпрофесійноїдіяльності, формують та подають до органівдоходів і зборівокремізвіти (п. 16 розділу ІІІ Порядку № 435).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа одночасно провадить адвокатську діяльність як адвокат та надає послуги у сфері права як фізична особа – підприємець, то приймаючи до уваги те, що оподаткування доходів від зазначених видів діяльності здійснюється з урахуванням окремих норм Кодексу, а саме відповідно до норм ст. 178 Кодексу та глави 1 розділу XIV Кодексу, облік і оподаткування цих доходів повинно здійснюватися окремо.

У висновках, викладених у рішенніОкружного адміністративного суду м. Києвазазначено: «позивача взято на облік як фізичну особу– підприємця 01.03.1995. У лютому 2006 року йоготакожзареєстровано як фізичну особу– підприємця, зокрема, за кодом КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права. Відтак, позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як фізична особа-підприємець з моменту взяття останнього на облік як платника податків, а саме з 24.02.2006. Відтак,з вказаного моменту позивач займається одним і тим же видом підприємницької діяльності, і у нього не виникає обов`язку подання звітності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, і, відповідно, подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства».      

Щодо питання взяття Вас на облік як самозайнята особа (адвокат), то слід зазначити, що відповідно до п. 178.1 ст. 178 Кодексу особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із ст. 65 Кодексу.

Зауважуємо, що згідно з положеннями ст. 52 Кодексу ця консультація, надана з урахуванням висновків, викладених у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від … (справа № …) має індивідуальний характер і може використовуватися виключно ...