Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.01.2022 р. № 223/ІПК/99-00-09-03-02-06

Державна податкова служба України, відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства, і в межах компетенції, повідомляє таке.

У зверненні Товариство зазначає, що серед інших видів господарської діяльності також використовує транспортний засіб – паливозаправник, виключно для перевезення (доставки) пального від продавця до покупця на умовах договору перевезення вантажів. При цьому, розвантаження (передача) пального здійснюється в паливні баки транспортних засобів покупця. Тобто, Товариство не споживає та не зберігає пальне, а лише здійснює його транспортування.

З врахуванням вищевикладеного, Товариство запитує:

1. Чи необхідно йому отримувати ліцензію на зберігання пального за адресою (територією), де знаходиться стоянка паливозаправника (бензовоза) за умови того, що паливо в ньому не зберігається, оскільки повністю розвантажується (передається) покупцю?

2. Чи  є  паливозаправник (бензовоз)  пересувним  акцизним  складом,  за умови що воно є перевізником пального і не являється розпорядником акцизного складу?

3. Чи буде Товариство вважатись розпорядником акцизного складу, за умови, що фактично воно не споживає та не зберігає пальне, а лише здійснює його транспортування від продавця покупцю?

4. Чи виникає обов'язок реєструватися платником акцизного податку при здійсненні перевезень пального в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів протягом календарного року?

 

До запитання 1.

 

Згідно з п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у п.п. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України (п.п. 14.1.6 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Розпорядник акцизного складу пересувного – суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб: реалізує або зберігає пальне, ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 Кодексу (п.п.14.1.224 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Не є акцизним складом пересувним: транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки; паливний бак транспортного засобу (п.п.14.1.6 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Відповідно Закону № 481, ліцензуванню підлягають види діяльності, з пальним, визначення якого, наведене у ст. 14.1.141¹  Кодексу .

Статтею 1 Закону № 481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання
(у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст.15 Закону № 481).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев’ятнадцятою ст. 15 Закону № 481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Інших виключень щодо не отримання суб’єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481 не містять.

Таким чином, у разі якщо Товариство має у власності або у користуванні місце (територію) де перебуватиме ємність, що використовується для зберігання пального, у розумінні Закону № 481, в такому випадку, Товариству необхідно отримати ліцензію на зберігання пального.

Якщо такі ємності у Товариства відсутні, а транспортний засіб (бензовоз), що використовується Товариством виключно для перевезення (доставки) пального від продавця до покупця на умовах договору перевезення вантажів, без зберігання у ньому пального у певному місці за адресою (територією), що перебуває у власності або у користуванні Товариства, ліцензія на зберігання пального не отримується.

 

До запитання 2 та 3.

 

Відповідно до п.п. 14.1.6¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується (крім пального, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального на митній території України;

в) ввезення пального на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб'єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

Згідно з п.п. 14.1.224 1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу пересувного - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок, або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб'єкта господарювання до іншого права власності на пальне, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб'єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального.

Отже, Товариство, за умови, що воно здійснює тільки послуги з перевезення і відповідно не є власником пального у такому пересувному акцизному складі, не буде вважатись розпорядником акцизного складу пересувного.

Паливозаправник (бензовоз) Товариства набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання, зокрема, для переміщення в ньому митною територією України пального, що реалізується, розпорядником якого є власник пального.

Відповідно до п.п. 230.1.5 п.230.1 ст. 230 Кодексу,  транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий (далі – Перелік). Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку здійснюється, зокрема, автоматично на підставі даних акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних другого примірника акцизної накладної здійснюється після фактичного отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний, але не пізніше трьох календарних днів, наступних за днем отримання пального або спирту етилового на акцизний склад / акцизний склад пересувний розпорядником акцизного складу / акцизного складу пересувного - отримувачем пального (п. 231.6  ст.  231  Кодексу),  що  є  підтвердженням  такого  отримання на  акцизний

склад / акцизний склад пересувний отримувача.

Таким чином, транспортний засіб Товариства набуває статусу пересувного акцизного складу при реєстрації першого екземпляра акцизної накладної, в якій транспортний засіб зазначено як пересувний акцизний склад, на який отримане пальне від продавця, а втрачає статус пересувного акцизного складу при реєстрації отримувачем (покупцем) пального другого екземпляра акцизної накладної, в якій такий транспортний засіб зазначено як пересувний акцизний склад, з якого пальне реалізовано покупцю.

 

До запитання 4.

 

Згідно з п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є, зокрема особа, яка реалізує пальне.

Особи, які здійснюватимуть реалізацію, зокрема пального, підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку до початку здійснення реалізації пального (п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу – будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України, зокрема, при використанні пального суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб’єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки (п.п. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Розпорядником акцизного складу є зокрема, суб’єкт господарювання – платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу (п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб’єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Таким чином, суб’єкт господарювання не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального за умови якщо:

не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів та отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів.

Отже, у разі якщо Товариство згідно описаної схеми господарської діяльності взагалі не має власних або орендованих ємностей для     навантаження/розвантаження та зберігання пального, не здійснює реалізацію,   зберігання або використання пального, а перевозить пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів протягом календарного року, не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку з реалізації пального, відповідно необхідності у реєстрації платником акцизного податку у Товариства не виникає.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, фіксуючих факти здійснення господарських операцій з наведенням детального опису суті таких операцій.

Інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.