Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.01.2022 р. № 191/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), на звернення Товариства щодо справляння екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Податок) повідомляє.

Товариство, посилаючись на чинне законодавство, запитує які обсяги відходів необхідно відображати у додатку 3 до Податкової декларації з Податку якщо відходи:

1) зберігаються на території підприємства (до передачі спеціалізованим підприємствам);

2) були відображені у попередніх звітних деклараціях, але не передані спеціалізованому підприємству;

3) утворилися упродовж І кварталу, ІІ кварталу, ІІІ кварталу, ІV кварталу та зберігаються на території підприємства не більше 1 року та після укладання договору передаються спеціалізованому підприємству;

4) утворилися упродовж І кварталу, ІІ кварталу, ІІІ кварталу, ІV кварталу та зберігаються на території підприємства (не більше 2 років), але після укладання договору передаються спеціалізованому підприємству.

Форма податкової декларації екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об’єктах (далі – Декларація) затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 715, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.09.2015 за № 1052/27497. Невід’ємною частиною Декларації є додатки. Податкові зобов’язання з Податку декларуються у додатку 3 до Декларації.

Об’єктом та базою оподаткування Податком є обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання (п.п. 242.1.3 п. 242.1 ст. 242 Кодексу).

1) Всі відходи, які утворилися на території України і на які поширюється дія Закону України від 05 березня 1998 року № 187/98-ВР «Про відходи» (ст. 26) підлягають в обов’язковому порядку державному обліку та паспортизації.

Відповідно до п.п. 240.1.3 п. 240.1 ст. 240 Кодексу підставою для визначення суб’єкта господарювання платником Податку є здійснення таким суб’єктом розміщення відходів власного виробництва або відходів, отриманих в рамках виконання договорів про розміщення відходів.

Таким чином, якщо Товариство самостійно не розміщує відходи, але передає їх спеціалізованому підприємству, яке здійснює розміщення або утилізацію таких відходів на підставі відповідних дозвільних документів, то у нього не виникатимуть податкові зобов’язання з Податку.

2) Кодексом передбачено віднесення до складу платників Податку суб’єктів господарювання, які здійснюють «розміщення відходів» в розумінні п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, як постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах, на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Таким чином, якщо відходи, які утворились під час провадження діяльності Товариства, були розміщені та відображені у попередніх звітних деклараціях, але не передані спеціалізованому підприємству, то за такі обсяги відходів у Товариства виникають податкові зобов’язання з Податку.

3) Підставою для виключення Товариства з платників Податку є наявність у нього договору на видалення та утилізацію відходів зі спеціалізованими підприємствами, які отримали дозволи уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

Наявність у таких спеціалізованих підприємств ліцензій на провадження будь-яких інших операцій з відходами (наприклад, збирання, перевезення, тимчасове зберігання) не є підставою для виключення Товариства з числа платників Податку.

Таким чином, за відходи, які утворились під час провадження діяльності Товариства упродовж І кварталу, ІІ кварталу, ІІІ кварталу, ІV кварталу та зберігаються на території підприємства не більше 1 року та після укладання договору передаються спеціалізованому підприємству у Товариства не виникатимуть податкові зобов’язання з Податку за умови наявності у спеціалізованого підприємства дозволу уповноважених органів на здійснення постійного (остаточного) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях або об’єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо).

4) За відходи, які утворились під час провадження діяльності Товариства упродовж І кварталу, ІІ кварталу, ІІІ кварталу, ІV кварталу та зберігаються на території підприємства (не більше 2 років) та після укладання договору передаються спеціалізованому підприємству у Товариства виникатимуть податкові зобов’язання з Податку, оскільки податковий (звітний) період Податку дорівнює календарному року, то передача відходів спеціалізованому підприємству має бути виконана до кінця календарного року. Після передання відходів такому спеціалізованому підприємству платником Податку стає спеціалізоване підприємство.

Разом з тим, для забезпечення вимог п. 240.5 ст. 240 Кодексу, суб’єктам господарювання, у тому числі і Товариству, необхідно облаштувати спеціально відведені місця для тимчасового розміщення відходів та запровадити належний облік відходів різних класів небезпечності для виконання договірних зобов’язань із спеціалізованими підприємствами із утилізації або розміщення (захоронення) відходів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).