Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.01.2022 р. № 249/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо обліку та оподаткування іноземної компанії та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, компанія (далі –  Нерезидент) перебуває на податковому обліку, як нерезидент – платник податку на прибуток, який здійснює в Україні діяльність через постійне представництво.

Також у зверненні зазначено, що Представництво не отримує прибутку на території України та функціонує виключно з метою здійснення для Нерезидента діяльності підготовчого і допоміжного характеру. Кошти, які отримує Представництво від Нерезидента не є коштами від реалізації товарів чи послуг (заробітна плата, оплата за оренду приміщення, комунальні платежі, послуги мобільного, телефонного, інтернет зв’язку та інше).

Представництво звертається з наступними питаннями:

1. Чи передбачає взяття Нерезидента на облік в контролюючих органах його автоматичну реєстрацію платником податку на прибуток підприємствта автоматичне зняття з обліку в якості платника податку на прибуток Представництва?

2. Представництво відокремленого майна не має і самостійного балансу не веде, грошові кошти, які отримує від головної компаній – Нерезидента обліковуються в консолідованому балансі Нерезидента. Нерезидент чи Представництво мають вести бухгалтерський та податковий облік, сплачувати податок на прибуток, подавати фінансову звітність (баланс), податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, та за якими формами звітності?

3. Чи вважаються кошти,які отримує Представництво від головної компанії – Нерезидента на підтримання життєдіяльності об’єктом оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість?

4. У разі отримання таких коштів чи має Представництво врахувати їх у загальному обсязі операцій задля обов’язкової реєстрації такого Представництва платником ПДВ?

5. У разі коли кошти будуть вважатися об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, якими правилами визначення оподаткованого прибутку має керуватися Представництво?

6. Чи може Представництво сплачувати за рахунок цих коштів суму податку на прибуток за компанію Нерезидента?

Щодо питання 1.

При розгляді звернення встановлено, що згідно з даними інформаційних ресурсів ДПС у зазначеного Представництва09.09.2021контролюючим органом було проведено зняття ознаки платника податку на прибуток після взяття на облік 08.09.2021 Нерезидента, інтереси якого представляє Представництво. Представництво перебувало на обліку в контролюючому органі в якості постійного представництва – платника податку на прибуток з 13.11.2020 року.

Пунктом 64.5 ст. 64 розділу ІІ Кодексу визначено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.

Відповідно до п.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Пунктом 60 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановлено, що постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) у періодах до 1 січня 2021 року, залишаються платниками таких податків відповідно до вимог Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) відповідних нерезидентів.

Відповідно до п. 5.11 розділу V Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 340/35962 (далі - Порядок), зняття ознаки платника податку на прибуток стосовно постійного представництва нерезидента проводиться після реєстрації нерезидента платником податку на прибуток. Подання постійним представництвом заяви про зняття такої ознаки не вимагається. Зняття ознаки платника податку на прибуток з постійного представництва проводиться контролюючим органом одночасно із внесенням ознаки платника податку на прибуток щодо відповідної іноземної компанії.

Після зняття ознаки платника податку на прибуток постійне представництво нерезидента – відокремлений підрозділ залишається на обліку як платник інших видів податків до його закриття.

Отже, нерезидент, який поставлений на облік в якості платника податку на прибуток підприємств за місцезнаходженням свого постійного представництва є правонаступником щодо всіх податкових активів і зобов’язань такого постійного представництва, в тому числі тих, які виникли в податкових періодах, у яких на обліку в якості платника податку перебувало постійне представництво.

Таким чином, обов’язок подання декларації з податку на прибуток переходить до нерезидента як правонаступника свого постійного представництва, який використовує у 2021 році податковий (звітній) період, визначений виходячи з обсягу доходів свого постійного представництва.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, яку платники податку на прибуток подають до контролюючих органів,затверджена  наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 року N 467)(зі змінами та доповненнями).

Водночас зазначаємо, що зняття ознаки платника податку на прибуток підприємств відносно нерезидента в реєстрі платників податків - нерезидентів здійснюється контролюючим органом згідно п. 5.8 Порядку. Відповідно до вказаних норм у разі ухвалення рішення нерезидентом про припинення господарської діяльності через постійне представництво такий нерезидент подає у відповідний контролюючий орган заяву за встановленою формою про припинення господарської діяльності на території України.

Щодо питання 2, 3, 5.

Суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку.  При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента (п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки».

Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень статті 39 цього Кодексу.

Отже, нерезиденти, що здійснюють діяльність на території України через постійні представництва, визначають оподатковуваний прибуток у загальному порядку, встановленому для платників податку на прибуток підприємств, але з урахуванням принципу «витягнутої руки», а саме:

- визначають об’єкт оподаткування податком на прибуток постійного представництва, розрахований на підставі фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності платника податків відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, із застосуванням коригувань, у визначених Кодексом випадках;

- розраховують обсяг прибутку, який би отримало незалежне підприємство, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, використовуючи положення статті 39 Кодексу.

Відповідно до абзацу першого п. 46.2 ст. 46 Кодексу платник податку на прибуток підприємств (крім платників податку на прибуток підприємств, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зобов’язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом) подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог ст. 137 Кодексу.

Фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), що подаються відповідно до абзаців першого та другого зазначеного пункту, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід’ємною частиною (абзац третій п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Враховуючи, що нерезидент – платник податку на прибуток підприємств визначатиме оподатковуваний прибуток свого постійного представництва окремо, то і фінансова звітність має відображати результати діяльності нерезидента через таке постійне представництво за відповідний звітний період.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Питання порядку формування в бухгалтерському обліку доходів, в тому числі, необхідності відображення в складі доходів коштів які нерезидент, який здійснює діяльність в Україні через постійне представництво, отримує від головної компанії-нерезидента як фінансування на його утримання, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Фінансування витрат представництва нерезидента в Україні (оренда, комунальні платежі, виплата заробітної плати, аналіз та маркетингові дослідження фармацевтичного ринку і т. д.) не може вважатись компенсацією вартості товарів/послуг у зв'язку з тим, що операції між головною компанією та таким представництвом не можуть вважатись операціями з постачання товарів/надання послуг.

Враховуючи зазначене, у випадку, якщо кошти, що надходять на рахунок представництва нерезидента в Україні від головної компанії-нерезидента, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким представництвом, то у зв'язку із відсутністю об'єкта оподаткування податком на додану вартість при отриманні таких коштів постійне представництво нерезидента в Україні не визначає податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначена позиція також викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 3 серпня 2018 року № 673 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість».

Щодо питання 4.

Порядок реєстрації платників ПДВ регулюється статтями 180 - 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 та п. 180.1 ст. 180 Кодексу, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов’язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1,0 млн грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Згідно із розділами V та XX Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, ставкою 7 та 14 відсотків, нульовою ставкою ПДВ та звільнені (умовно звільнені) від оподаткування ПДВ. При цьому обсяг операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ, при обрахунку загального обсягу операцій з постачання товарів/послуг не включається.

Таким чином, оскільки кошти, що надходять на рахунок представництва нерезидента в Україні від головної компанії-нерезидента, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким представництвом, то відповідно операція з отримання таких коштів не є об’єктом оподаткування ПДВ та її обсяг не враховується при розрахунку загального обсягу операцій для цілей реєстрації Товариства як платника ПДВ.

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Щодо питання 6.

Відповідно до п. 19.1 ст. 19 Кодексу платник податків веде справи, пов’язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Пунктом 36.4 ст. 36 Кодексу прямо передбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. При цьому, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу). Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності (п. 19.2 ст. 19 Кодексу). Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків (п. 19.3 ст. 19 Кодексу).

Враховуючи вищезазначене, нерезидент може наділити повноваженнями по сплаті податку на прибуток підприємств свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ, зокрема постійне  представництво.

Таким чином сплату податку на прибуток підприємств, що виникає у нерезидента в результаті здійснення господарської діяльності на території України через постійне представництво, може здійснювати відокремлений підрозділ, через який здійснюється відповідна діяльність (як представник нерезидента на підставі належним чином оформлених повноважень).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).

Дана  індивідуальна  податкова  консультація  діє до зміни/втрати  чинності  норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію