Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.01.2022 р. № 250/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             (далі – ПрАТ) щодо застосування прискореної амортизації до основних засобів після проведення реконструкції або технічного переоснащення та, керуючись ст. 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ПрАТ здійснює бухгалтерський облік за міжнародними стандартами фінансової звітності, облік основних засобів ведеться відповідно до вимог МСБО16 «Основні засоби».

Зважаючи на те, що МСБО16 «Основні засоби» не визначає одиницю обліку виміру основних засобів та специфіку передавального обладнання, що використовується в основному виді діяльності ПрАТ – розподілення електроенергії (код КВЕД 35.13), ПрАТ застосовує власне судження при визначенні того, що становить об’єкт основних засобів в залежності від істотності щодо загальної вартості об’єкта, строку корисного використання, дати вводу в експлуатацію та технічних характеристик.

Платник у зверненні зазначає, що на виконання Інвестиційної програми з розподілу електричної енергії, затвердженої постановою НКРЕКП від 25.11.2020 № 2159, у 2021 році ПрАТ здійснило реконструкцію і технічне переоснащення об’єктів електричних мереж, в результаті якої у бухгалтерському обліку були введені в експлуатацію об’єкти основних засобів, які раніше не відображались у бухгалтерському обліку у складі основних засобів. Витрати на реконструкцію та технічне переоснащення основних засобів підтверджується актами виконаних робіт та актами приймання-здавання технічно переоснащених або замінених складових частин об’єктів електричних мереж.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

Чи має право ПрАТ використовувати в податковому обліку мінімально допустимі строки амортизації об’єктів основних засобів, які раніше не обліковувались у складі основних засобів?

Так, відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.

Підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням певних обмежень, встановлених п. п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3. ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім «виробничого» методу.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень зазначеного пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Обліковий підхід до основних засобів визначає Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 Основні засоби (далі – МСБО16)

Відповідно до п. 6 МСБО16 основні засоби – це матеріальні об'єкти, що їх:

а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей;

б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду.

Ремонт та технічне обслуговування активу не звільняє від необхідності нараховувати амортизацію (п. 52 МСБО16).

Відповідно до п.п. 14.1.143 п. 14.1 ст. 14 Кодексу передавальні пристрої – земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).

Згідно ст. 1 розділу I Закону України від 09 липня 2010 року № 2480-VI «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об'єктів» лінійний об'єкт енергетичної інфраструктури – комплекс об'єктів енергетичної інфраструктури, включаючи наземні, надземні та підземні об'єкти, пов'язані повітряними та кабельними лініями та призначені для передачі та розподілу електричної енергії, а також будівлі та споруди, площею до 200 квадратних метрів, у тому числі електричні підстанції, трансформаторні підстанції, розподільчі пункти та пристрої, споруди опорних конструкцій, допоміжне обладнання, зв'язані з ними єдиним технологічним процесом, які забезпечують безпечну та надійну експлуатацію, виробництво, передачу і розподіл електричної та теплової енергії;

У податковому обліку для розрахунку амортизації будівлі, споруди, передавальні пристрої відносяться до 3 групи з мінімально допустимими строками амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) встановленими п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

При цьому при визначенні об’єкта оподаткування платник податку на підставі положень абзацу другого п. 138.1 та абзацу другого п. 138.2 ст. 138 Кодексу має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності та зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації основних засобів відповідно до п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Згідно з п. 43¹ підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» Кодексу при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:

четвертої групи (машини та обладнання) та п'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;

третьої групи (передавальні пристрої) та дев'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п'ять років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.

Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:

введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;

не були у використанні.

При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

При застосуванні положень цього пункту норми п. 138.3 ст. 138 цього Кодексу не застосовуються в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів та методів її нарахування.

Платник податку на прибуток має право використовувати мінімально допустимі строки амортизації до основних засобів, введених в експлуатацію з 01 січня 2020 року за умови, що такі основні засоби не були у використанні.

Отже, для основних засобів, які не були новими, тобто раніше  використовувались ПрАТ у його господарській діяльності, а з 01.01.2020 введені в експлуатацію після проведеної реконструкції або технічного переоснащення, ПрАТ не може використовувати прискорену амортизацію у податковому обліку відповідно до п. 43 ¹ підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу II Кодексу).