Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.01.2022 р. № 258/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             (далі – ТОВ), щодо податкового та бухгалтерського обліку витрат, пов’язаних з бурінням та облаштуванням свердловин та, керуючись ст. 52 глави 3 розділу IIПодаткового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ, річний дохід визначений за правилами бухгалтерського обліку не перевищує сорока мільйонів гривень, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств визначається без коригування фінансового результату. У 2021 році підприємство на підставі договору на виконання робіт здійснило витрати на роботи буріння та облаштування свердловини на об’єкті нерухомого майна. Свердловина використовується підприємством в господарській діяльності та є виробничим засобом.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1.        До якої групи основних засобів або нематеріальних активів підприємство повинно віднести вищезазначені витрати на роботи буріння та облаштування свердловини на об’єкті згідно бухгалтерського та податкового обліку?

2.        Чи може підприємство зменшити фінансовий результат до оподаткування у податковому (звітному) періоді на повну суму витрат на послуги по супроводу отримання дозвільних документів, що є у складі витрат на роботи буріння та облаштування свердловини на об’єкті?

3.        Чи може підприємство амортизувати вищезазначені витрати в податковому обліку?

4.        Який мінімально допустимий строк амортизації використання вищезазначених витрат?

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених п.п. 140.4.8 п. 140.4 та п.п. 140.5.16 п. 140.5 ст. 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Водночас, якщо платник не скористався правом на незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств у 2020 та 2021 роках (в основній частині декларації у полі «Наявність рішення» не проставив відповідну позначку, а у полі «Прийнято рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці» - номер та дату розпорядчого документа підприємства, на підставі якого прийнято таке рішення), такий платник податків в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за податкові (звітні) періоди 2020 та 2021 років коригує фінансовий результат до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу III Кодексу.

Тобто, платник самостійно приймає рішення про визначення об'єкта оподаткування із застосуванням коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень розділу III Кодексу.

Щодо питань 1, 2, 3,4

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Амортизація – систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації) (п.п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів (крім випадку застосування виробничого методу нарахування амортизації) встановлені п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів використовуються з урахуванням наступного.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку менше ніж мінімально допустимі строки амортизації основних засобів та інших необоротних активів, то для розрахунку амортизації використовуються строки, встановлені цим підпунктом.

У разі коли строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів в бухгалтерському обліку дорівнюють або є більшими, ніж ті, що встановлені цим підпунктом, то для розрахунку амортизації використовуються строки корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, встановлені в бухгалтерському обліку.

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів у податковому обліку визначена у п.п. 138.3.3 п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

У бухгалтерському обліку класифікація основних засобів у розрізі груп наведена у п. 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – НП(с)БО7), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04. 2000 № 92. 

При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому та бухгалтерському обліку є аналогічною.

Облік основних засобів у розрізі груп здійснюється з урахуванням функціонального призначення, технічних характеристик, умов використання при виконанні відповідної роботи основного засобу тощо. Зокрема при визначенні групи, до якої відноситься об’єкт основних засобів, здійснюється його класифікація за класами та типами основних засобів, наведеним у Державному класифікаторі України ДК 013-97 «Класифікація основних фондів», затвердженого наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 № 507.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, з питань визначення груп основних засобів, до яких відносяться наведені у зверненні об’єкти основних засобів, слід керуватися нормативними документами Міністерства фінансів України.

Стосовно витрат на роботи з буріння та облаштування свердловини, то зазначаємо, що методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати на розвідку та визначення обсягів і якості запасів корисних копалин та її розкриття у фінансовій звітності визначає Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 33 «Витрати на розвідку запасів корисних копалин» (далі – НП(с)БО33).

При цьому, Кодексом не передбачено коригуванняфінансового результату до оподаткування на суму витрат з надання послуг по супроводу для отримання дозвільних документів на проведення робіт з буріння та облаштування свердловини.

Крім того, перелік витрат, з яких складається первісна вартість об'єкта основних засобів, визначено п. 8 НП(с)БО7.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу II Кодексу).