X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.02.2022 р. № 295/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення товаристваз обмеженою відповідальністю (далі – Товариство)про надання індивідуальної податкової консультації та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України повідомляє таке.

Товариство, з метою практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, звернулось із наступними запитаннями:

  1. Чи може юридична особа здійснювати оплату готівковими коштами за товари продані в «кредит/післяплата/відстрочення платежу» (згідно договору) в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця?
  2. Чи має Товариство отримані готівкові кошти від юридичної особи зарахувати за кожною точкою реалізації товару з формою оплати «кредит/післяплата/відстрочка платежу», як оплату в безготівковій формі (аналог до оплати банківською платіжною карткою)?
  3. Чи має право юридична особа (не банківська установа) бути посередником в переказі коштів між кінцевим споживачем і Товариством?
  4. Кошти за товари продані в «кредит/післяплата/відстрочення платежу» будуть надходити два рази в місяць, чи є якісь обмеження в отриманні коштів по формі оплати «кредит/післяплата/відстрочка платежу»?

Надаючи відповідь на поставлені питання слід зазначити, що зі змісту звернення вбачається, що Товариство здійснює розрахункові операції у обладнаних касовою технікою торгових приміщеннях із застосуванням форми оплати «кредит/післяплата/відстрочка платежу».

Водночас, фактичних обставин у зверненні наведено не достатньо для повного та однозначного розуміння поставлених податковому органу питань,
а тому індивідуальна податкова консультація надається на підставі загальних положень законодавства у сфері здійснення розрахункових операцій та одночасно щодо зазначених питань.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Його дія
поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265, зокрема, визначено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані, зокрема, проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через РРО та/або програмні РРО зі створенням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Водночас також слід зазначити, що пунктами 2 та 12 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок суб’єкта господарювання (із використанням IBAN, он-лайн банкінгу), через касу банку.

Як відповідь на питання 1, 2 та 4 повідомляємо, що контрагенти Товариства, на виконання умов договору, не позбавлені права здійснити оплату готівковими коштами шляхом внесення їх на розрахунковий рахунокТовариства через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

У разі отримання Товариством оплати в готівковій формі – такі операції потребують застосування РРО та/або програмних РРО на загальних підставах із подальшим здаванням понадлімітних залишків готівки в касах до банківських установ.

Звертаємо увагу, що відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту 6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року
№ 148, в становлено обмеження, відповідно, до якого, суб’єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень уключно;

з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п’ятдесяти тисяч) гривень уключно.

Щодо питання 3 повідомляємо, що воно не належить до компетенції Державної податкової служби України, оскільки пов’язане із здійсненням прийманням готівки для подальшого її переказу та є предметом регулювання Нацбанку.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Податкового кодексу України
податкова консультація діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації тамає індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.