Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.02.2022 р. № 300/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо порядку оподаткування ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

У своєму зверненні платник податку повідомив, що ним було надано у іпотеку нерухоме майно. Іпотекодержатель має намір врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку шляхом прийняття його у власність. Іпотекодавець (запитувач) оскаржує в суді дії іпотекодержателя.

Враховуючи вищевикладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з передачі іпотекодавцем предмета іпотеки у власність іпотекодержателю?
2. Щодо визначення бази оподаткування за такою операцією.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 575 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦКУ).

Частиною першою статті 593 ЦКУ визначено, що право застави припиняється, зокрема, у разі набуття заставодержателем права власності на предмет застави.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу ІІ ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань,  на підставі  первинних  документів,  регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що постачання товарів – будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Об’єктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту «а» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ є операції з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору).

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Щодо питання 1

Для заставодавця (іпотекодавця) операція з передачі заставодержателю (іпотекодержателю) у власність заставленого майна (предмета іпотеки) в рахунок погашення заборгованості перед таким заставодержателем з метою оподаткування ПДВ є операцією з постачання такого майна, яка є об’єктом оподаткування ПДВ. За такою операцією заставодавець - платник ПДВ зобов’язаний визначити податкові зобов’язання та скласти податкову накладну, яка підлягає обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Щодо питання 2

ПКУ не визначено особливостей визначення бази оподаткування за операціями з передачі заставодавцем у власність заставодержателю  заставленого майна в рахунок погашення заборгованості перед таким заставодержателем. Отже, за такими операціями база оподаткування визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, а саме виходячи з договірної вартості такого майна (тобто вартості, за якою воно передається заставодержателю у власність в рахунок погашення зобов’язань заставодавця перед таким заставодержателем).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання (стаття 36 роздiлу I ПКУ) та повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.