Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.02.2022 р. № 306/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
Товариства, щодо порядку оподаткування ПДВ та єдиним податком операції з безоплатного користування нежитловим приміщенням згідно договору позички та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи, є платником ПДВ та має намір отримати у безоплатне тимчасове користування офісне приміщення шляхом укладання договору позички з фізичною особою, яка є засновником та директором даного підприємства.

Разом з тим у зверненні не вказано, чи є особа, яка передає офісне приміщення у безоплатне тимчасове користування за договором позички, фізичною особою – підприємцем та чи зареєстрована вона як платник ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу II Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –
Закон №996)).

Отже, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону №996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

При цьому слід враховувати положення пункту 4 статті 632 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), який передбачає, що у разі, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до статті 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов’язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними (пункт 2 статті 827 ЦКУ).

До договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, якою визначено загальні положення про найм (оренду).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу).

Відповідно до підпункту «в» підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу під постачанням послуг також розуміється постачання послуг іншій особі на безоплатній основі.

Щодо питання 1

Операція з безоплатної передачі майна за договором позички у строкове користування без переходу права власності на нього не є об'єктом оподаткування у розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу, оскільки така операція не відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому підпунктами 14.1.185 та 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу.

В той же час операція платника податку з надання позички, в тому числі на безоплатній основі, є послугою, отже, об'єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ за ставкою 20 відсотків виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу.

З метою оподаткування для платника податку - користувача операція з отримання майна у безоплатне користування за договором позички розглядається як безоплатне отримання послуг.

Щодо питання 2

Враховуючи, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, необоротних активів,а не їх придбання, отримання Товариством у безоплатне тимчасове користування офісного приміщення шляхом укладання договору позички з фізичною особою, не є об'єктом оподаткування у розумінні пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу.

Щодо питання 3

Відповідно до підпункту 2 пункту 292.1 статті 292 розділу XIVКодексу для юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи доходом є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

Зокрема, згідно з пунктом 292.3 статті 292 розділу XIVКодексу до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг).

Безоплатно отриманими вважаються товари (роботи, послуги), надані платнику єдиного податку згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику єдиного податку на відповідальне зберігання і використані таким платником єдиного податку.

Датою отримання доходу платника єдиного податку у разі безоплатного отримання товарів/послугє дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (пункт 292.6 статті 292 розділу XIVКодексу).

З огляду на вищевикладене, при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін.

Щодо питання 4

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 розділу І Кодексу звичайна ціна – ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Ринкова ціна – ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі. Обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності – однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункту 14.1.219 пункту 14.1 розділу І Кодексу).

Отже, при обчисленні об’єкта оподаткування при залученні у безоплатне користування офісного приміщення від фізичної особи звичайна ціна визначається на рівні ринкової,яка склалася на ринку ідентичних товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних умовах.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).