Державна податкова служба України розглянула звернення Товаристващодо права на подання Уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок(далі – Уточнюючий розрахунок) до раніше поданої податкової звітності після закінчення строку давності, визначеного ст. 102 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.
Як викладено у зверненні, Товариство має намір виправити показники податкової декларації з податку на додану вартість за періоди грудень 2017 року та січень 2018 року. В зв’язку з цим Товариством було надіслано Уточнюючі розрахунки, проте отримано відмову у їх прийнятті.
Порядок внесення змін до податкової звітності встановлено ст. 50 Кодексу відповідно до абзаців першого та четвертого п. 50.1якої у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених ст. 50 Кодексу), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків,
установлених п. 50.2 ст. 50 Кодексу, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Згідно з абзацами першим та другим п. 102.1 ст. 102 Кодексу контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 Кодексу, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки операції відповідно до ст. ст. 39 і 392 Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації або уточнюючої декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов’язань в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією протягом 1095 днів (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до ст.ст. 39 і 392 Кодексу) з дня подання уточнюючого розрахунку (декларації).
При цьому абзацом одинадцятим п. 522підрозд. 10 розд. ХХ Кодексу визначено, що на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 Кодексу.
З огляду на вищенаведене, Товариство має право подати Уточнюючий розрахунок до раніше поданої податкової звітності після закінчення строку давності, визначеного ст. 102 Кодексу, перебіг якого припадає на період починаючи з 18 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Також слід зазначити, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пп. 48.3 та 48.4 ст. 48 Кодексу, а також недотримання вимог абзаців першого – третього п. 49.4 ст. 49 Кодексу контролюючий орган зобов’язаний надатитакому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови у порядку, визначеному пп. 49.11.1, 49.11.2 п. 49.11 ст. 49 Кодексу (п. 49.11 ст. 49 Кодексу).
Підпунктом 49.12.2 п. 49.12 ст. 49 Кодексу визначено, що у разі отримання відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації платник податків має право, зокрема, оскаржити рішення контролюючого органу у порядку, передбаченому ст. 56 Кодексу.
У разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом (п. 49.13 ст. 49 Кодексу).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2025 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |