Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.02.2022 р. № 374/ІПК/15-32-07-06-06

Головне управління ДПС в Одеській області, в порядку ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) (далі – Кодекс), розглянуло в межах своєї компетенції  запит на отримання індивідуальної податкової консультації.

Продаж товарів здійснюється фізичними особами дистанційно за допомогою мережі Інтернет без місця безпосереднього здійснення розрахунків (без фізичного контакту надавача та отримувача таких послуг). Товари покупцю направляються з товарною накладною службами поштового відправлення. Покупці оплачують товар на поточний рахунок підприємця по реквізитах IBAN.

У зв’язку з цим у платника податків виникають питання:

Чи потрібно застосовувати реєстратор розрахункових операцій керуючись п.12  ст.9 розд. 2 Закону України №265/95-ВР та використовувати реєстратор розрахункових операцій, якщо буде укладений договір контролю післяплати з поштовою службою і покупці будуть оплачувати товар у відділені перевізника, отримуючи від нього фіскальний чек?

Щодо обов’язку застосування Підприємцем реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО).

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265:

розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

У відповідності до вимог пункту 12 статті 9 Закону № 265, РРО/ПРРО не застосовуються, якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

Звертаємо увагу, якщо місце отримання товарів та місце проведення розрахунків знаходяться окремо, то РРО/ПРРО не застосовуються у місці отримання товарів, проте, суб’єкти господарювання не звільняються від обов’язку проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО за місцем проведення розрахунків у розумінні Закону № 265.

Тобто, застосування Підприємцем РРО/ПРРО у встановленому
Законом № 265 порядку є обов’язковим у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні цього Закону.

Водночас, якщо продавець надає покупцю для оплати за товар реквізити поточного рахунку у форматі IBAN, то у такому випадку РРО/ПРРО не застосовується, оскільки така операція не є розрахунковою у розумінні Закону № 265, у тому числі здійснена споживачем за допомогою платіжного сервісу.

Щодо кур’єрської служби.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII
"Про електронну комерцію" (далі – Закон № 675) передбачено, що момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом № 675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Тобто, якщо споживач (клієнт) замовив товар та не здійснював передоплату за замовлений товар, а доставка товару здійснюється кур’єрською службою на підставі договору, відповідно до якого товар передається такій службі для доставки покупцю, то у такому випадку РРО/ПРРО застосовується кур’єрською службою, безпосередньо при передачі товару покупцю, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну, яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Надаючи відповідь на поставлене питання, в контексті звернення, повідомляємо, що застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим у разі продажу Підприємцем товару виключно на умовах післяплати та доставки таких товарів кур’єрською службою.

У такому випадку фіскальний чек на товар має видати кур’єрська служба в момент отримання оплати за товар.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.