Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.02.2022 р. № 387/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
ТОВ «      » (далі – Товариство) від      №      (вх. ДПС №   від   ,     далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового Кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Товариство перебуває на загальній системі оподаткування та здійснює діяльність у сфері торгівлі.

Відповідно до звернення, Товариство просить надати відповіді на наступні питання (в контексті звернення):

З урахуванням особливостей визначення бази оподаткування податком на додану вартість, чи може Товариство застосовувати наступні формулювання назв позицій у фіскальному чеку реєстратора розрахункових операцій:

рядок 10: «Товар А», вартість (відповідатиме ціні придбання товару), без ПДВ;

повтор рядка 10: «База оподаткування Товар А», вартість (відповідатиме базі оподаткування ПДВ, визначеної згідно з абзацом 2 пункту 189.3 статті 189 Кодексу), з ПДВ.

Якщо вищезазначене формулювання назв позицій у фіскальному чеку
РРО – не допустиме, то як, у такому випадку, виокремити у ньому вартість товару, яка підлягатиме оподаткуванню податком на додану вартість?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форму та зміст розрахункового документу/ електронного розрахункового документу визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Наказ № 13).

Пунктом 2 розділу І Наказу № 13 визначено, що назва товару (послуги) – це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу в документообігу суб’єкта господарювання.

Пунктом 5 розділу І Наказу № 13 передбачено, що розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій або програмними реєстраторами розрахункових операцій в паперовій та/або електронній формі, можуть містити додаткові дані про проміжний підрахунок загальної суми за чеком, суму здачі та інші дані, зокрема інформацію, яка визначена технічними вимогами до спеціалізованих реєстраторів розрахункових операцій.

Обов'язкові реквізити, що мають містити розрахункові документи визначені пунктом 2 розділу ІІ Наказу № 13, зокрема:

назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ
(рядок 10).

Пунктом 3 розділу ІІ Наказу № 13 передбачено, що рядки 6 – 9 фіскального чека повторюються відповідно до кількості різних найменувань товарів (послуг), які оплачені за одним касовим чеком.

Якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) дорівнює одиниці виміру, відомості про товар (послугу) можна друкувати в одному рядку.

Якщо РРО працює з цінами (тарифами), що включають ПДВ, в фіскальному чеку друкується вартість кожного товару (послуги) з урахуванням ПДВ, інакше – вартість без урахування ПДВ.

Порядок обчислення і накопичення реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1224 «Про затвердження Порядку обчислення і накопичення реєстраторами розрахункових операцій та/або програмними реєстраторами розрахункових операцій сум податку на додану вартість» (далі – Постанова № 1224).

Пунктом 1 Постанови № 1224 визначено, що РРО/ПРРО повинен забезпечувати обчислення сум податку на додану вартість не менш як за чотирма позиціями, у тому числі розмежовуючи ставки оподаткування та операції, звільнені від оподаткування та такі, що не є об'єктом оподаткування

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1224, РРО/ПРРО повинен забезпечувати створення та видачу у паперовій та/або електронній формі касового чека, який, крім обов'язкових реквізитів, містить відомості про:

вартість одиниці товару або наданої послуги з урахуванням податку на додану вартість (за оподатковуваними операціями);

вартість одиниці товару або наданої послуги без урахування податку на додану вартість (за звільненими від оподаткування операціями та тими, що не є об'єктом оподаткування);

код ставки податку на додану вартість за одиницею товару або наданою послугою;

загальну суму податку за кожною позицією (групою товарів, послуг);

загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем, з урахуванням податку на додану вартість.

Пунктом 5 Постанова № 1224 передбачено, що обчислення сум податку на додану вартість у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період здійснюється за формулою:

сума податку на додану вартість = C х N : (100 + N),

де C - сукупна вартість (з урахуванням податку на додану вартість) товарів (наданих послуг) конкретної позиції відповідно у межах касового чека за підсумками роботи протягом дня або за підсумками роботи за період;

N - ставка податку на додану вартість у відсотках.

Також, пунктом 6 Постанова № 1224 визначено, що під час округлення сум податку на додану вартість і вартості одиниці товару (послуги) повинні використовуватися правила округлення чисел з точністю до 1 копійки
(наприклад, суми до 0,499 копійки округлюються до 0 копійок, а суми від 0,5 до 0,999 копійки - до 1 копійки).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1
розділу ІІ Кодексу.

При цьому фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі −
Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування ПДВ та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до пункту 189.3 статті 189 розділу V Кодексу у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники ПДВ, за договорами, що передбачають перехід права власності на такі товари, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною продажу та ціною придбання таких товарів, визначена у порядку, встановленому розділом V Кодексу.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, повідомляємо, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

При цьому згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані Кодексом.

Таким чином, при здійсненні операцій з постачання вживаних товарів, придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники ПДВ, за договорами, що передбачають перехід права власності на такі товари, платник ПДВ зобов’язаний визначити базу оподаткування ПДВ таких операцій, виходячи із положень пункту 189.3 статті 189 розділу V Кодексу.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.