Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ВІННИЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.04.2022 р. № 446/ІПК/02-32-05-00-13

Головне управління ДПС у Вінницькій області, за результатами розгляду звернення          (далі - Підприємство) від     №     (вх. ГУ ДПС у Вінницькій області №     від      ) щодо необхідності застосування реєстратора розрахункових операцій та/або програмного реєстратора розрахункових операцій при здійсненні продажу продукції власного виробництва та наданні послуг та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що здійснює реалізацію (продаж) продукції власного виробництва (лісоматеріали, послуги по перевезенню власної продукції споживачам) як суб’єктам господарської діяльності, так і фізичним особам.

Враховуючи вищевикладене, Підприємство просить роз’яснити чи потрібно використовувати реєстратори розрахункових операцій та/або програмний реєстратор розрахункових операцій (далі РРО та/або ПРРО) при здійсненні продажу продукції власного виробництва та наданні послуг з її перевезення до споживача за готівкові кошти при забезпечені (здійсненні) оформлення прибуткових (видаткових) касових ордерів та видачі покупцям відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою підприємства.

З метою надання відповіді слід зазначити, що правові засади застосування РРО та ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, із змінами (далі – Закон № 265).Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Згідно зі статтею 2 Закону № 265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Згідно з пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані,  опломбовані  у  встановленому  порядку  та  переведені  у  фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, затвердженим в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону № 265, РРО та/або ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються: при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва (крім технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою відповідного суб'єкта господарювання.

Таким чином, Підприємство при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва за умови проведення розрахунків у касі підприємства з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних уповноваженою особою підприємства, має право не застосовувати РРО та/або ПРРО.

Що стосується розрахунків (оплати) за наданні послуг з перевезення вантажів, в даному випадку продукції власного виробництва (лісоматеріали), дія п. 1 ст. 9 Закону № 265, на відповідну діяльність не поширюється, тому застосування РРО та/або ПРРО при проведенні розрахункових операцій за наданні послуги є обов'язковим.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).