Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.04.2022 р. № 447/ІПК/15-32-07-06-06

Головне управління ДПС в Одеській області звернення фізичної особи – підприємця             щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року
№2755-VІ (із змінами та доповненнями, далі – ПК Кодекс), повідомляєтаке.

Відповідно до інформації наведеної у зверненні та даних інформаційних систем Головного управління ДПС в Одеській області, підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування третьої групи єдиного податку зі ставкою (5% без ПДВ) з       року. Основний вид діяльності: Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами. В  2022  році   планує отримувати оплату від покупців через банківські платіжні термінали.

У зв’язку з цим у платника виникають питання:

1. Чи потребує розрахунок через банківський термінал застосування РРО?

2. Якщо потребує, то при досягненні якого об’єму обігу?

3. Які зміни обліку витрат чекають нас з 01.01.2022 року?

Оскільки, наявна у Зверненні інформація є недостатнім критерієм для встановлення фактичних обставин ведення підприємницької діяльності, у ДПС відсутня інформація для вичерпної відповіді по суті, тому надаємо відповідь виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Щодо першого питання.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Податкового кодексу України (далі – Кодекс), не допускається.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та реквізитів платіжних карток установ банків, що проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а від способу їх здійснення.

Відповідно до п. 1.321 ст. 1 Закону України від 05 квітня 2001 року
№ 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі –
Закон № 2346) визначено, що платіжний термінал - електронний пристрій, призначений для ініціювання переказу з рахунка, у тому числі видачі готівки, отримання довідкової інформації і друкування документа за операцією із застосуванням електронного платіжного засобу.

Крім того, п. 1.322 ст. 1 Закон № 2346 визначено, що платіжний пристрій - технічний пристрій (банківський автомат, платіжний термінал, програмно-технічний комплекс самообслуговування тощо), який дає змогу користувачеві здійснити операції з ініціювання переказу коштів, а також виконати інші операції згідно з функціональними можливостями цього пристрою.

Обов’язкові реквізити, що мають містити фіскальні чеки, визначені пунктом 2 розділу ІІ Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення).

Додатково, пунктом 4 розділу ІІ Положення визначено, що рядки 11 - 18 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.

Враховуючи зазначене та як відповідь на питання, повідомляємо, що у разі здійснення фізичною особою – підприємцем платником єдиного податку другої – четвертої груп розрахункових операцій у розумінні Закону № 265 з використанням платіжного терміналу (POS-терміналу) з’єднаного або поєднаного з РРО/ПРРО та розташованого в господарській одиниці такого Підприємця, застосування РРО/ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів у встановленому цим Законом порядку, є обов’язковим.

Щодо другого питання.

Відповідно до положень пункту 61 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу визначено, що з 01 січня 2021 року до 01 січня 2022 року застосування РРО та/або ПРРО для платника єдиного податку було обов’язковим у разі отримання таким платником доходу, що перевищує 220 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Враховуючи зазначене та як відповідь на питання, повідомляємо, що зазначеним пунктом Кодексу чітко регламентовано, що такий критерій, для цілей застосування РРО та/або ПРРО, як обсяг доходу, діяв виключно у період до 01.01.2022.

Щодо третього питання.

Порядок ведення обліку і складання звітності фізичними особами - підприємцями - платниками єдиного податку визначено статтею 296 Кодексу.

Відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Тобто, ведення обліку витрат фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, Кодексом не передбачено.

Додатково повідомляємо, що відповідь надається з урахуванням вимог законодавства, яке є чинним на дату надання відповіді.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.