Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.04.2022 р. № 454/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення фізичної особи-підприємця (далі – Підприємець)
щодо надання індивідуальної податкової консультаціїкеруючись статтею 52 Податкового кодексу України(далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення Підприємець здійснює продаж товарів через мережу Інтернет,доставка яких відбувається за допомогою кур’єрської служби на умовах післяплати,а також попередньої оплати за реквізитами рахунку в форматі IВAN, у зв’язку із чим виникли наступні питання:

1)  Чи є обов’язковим застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або програмних РРО якщо продаж товарів здійснюється за допомогою кур’єрської доставки на умовах післяплати?

2)  Чи є обов’язковим застосування РРО або програмних РРО якщо продаж товарів здійснюється за допомогою кур’єрської доставки  на умовах попередньої оплати через інтернет-банкінг або банківськими картками за реквізитами розрахункового рахунка Підприємця у форматі IBAN?

3)  Чи є обов’язковим застосування РРО або програмних РРО до операцій, з продажу товарів через стаціонарний магазин при попередній оплати вартості товарів через інтернет-банкінг, або у банківських відділеннях, або банківськими картками за реквізитами розрахункового рахунка Підприємця у форматі IBAN?

4)  Протягом якого часу розрахункова операція повинна бути проведена через РРО або програмний РРО, а розрахунковий документ - виданий покупцю з моменту приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток та якими нормами закону відповідна вимога (ліміт часу) передбачена?

5)  Чи є порушенням закону проведення через РРО або програмний РРО та/або видача розрахункового документа покупцю через деякий час після приймання від покупцяготівкових коштів, платіжних карток (наприклад, на наступний робочий день або через тиждень)?

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані, зокрема:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункти 1 і та 2 статті 3 Закону № 265).

Порядок застосування РРО або програмних РРО та здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) встановлено статтею 3 Закону № 265 та наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547 «Про затвердження порядків щодо реєстрації реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій».

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено цим Законом (частина десята статті 11
Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 № 675-VIII, далі – Закон № 675).

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1. вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;
2. надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Із системного аналізу зазначених норм, вбачається, що законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб’єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов’язок суб’єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Враховуючи зазначене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що у разі якщо споживач (клієнт) замовив товар на веб-сайті продавця (Інтернет – магазин), не здійснював передоплату за замовлений товар, а доставка товару здійснюється службою доставки на підставі договору, відповідно до якого товар передається такій службі для доставки покупцю, то у такому випадку РРО або програмний РРО застосовується службою доставки, безпосередньо при передачі товару покупцю та отримання оплати від нього, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну, яка буде свідчити про походження товару.

Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Щодо питань 2 та 3 слід зазначити, щодля Підприємця, як суб’єкта господарювання на якого поширюється дія Закону № 265, для цілей застосування РРО або програмних РРО не має значення який спосіб для оплати обрав  покупець (споживач), а має значення лише спосіб, який запропоновано Підприємцем покупцю.

Так, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів IBAN.

Як результат, приймання платежів із використанням реквізитів IBAN, незалежно від обраного клієнтом способу оплати, не вимагає обов’язкового застосування РРО або програмних РРО.

Щодо питань 4 та 5

Із визначення розрахункової операції та обсягу обов’язків передбаченихстаттею 3 Закону № 265, вбачається, що суб’єкти господарювання,які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) зобов’язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) та надавати покупцю при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції.

Додатково повідомляємо, що операції здійснені з використанням інтернет-еквайрингу слідфіскалізувати на підставі інформації про оплату товару (послуги) банком покупця, але не пізніше наступного робочого дня після опрацювання виписки про рух коштів на рахунку (рахунках), у випадку надходження оплати у позаробочий час.

Проведення розрахункової операції без видачі покупцю розрахункового документу встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції є порушенням Закону № 265, відповідальність за яке встановленопунктом 1 статті 17 Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.