Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.01.2018 р. № 157/6/99-99-15-02-02-15/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткуванню процентів за позикою, які сплачуються позичальником -резидентом України на користь компанії - резидента Австрії, якому первісним позикодавцем - резидентом Кіпру уступлено право вимоги за позикою і стосовно питання застосування відповідних положень міжнародного договору та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦКУ).

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Однією з підстав для заміни кредитора у зобов’язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 ЦКУ).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Таким чином, на момент укладання додаткової угоди до договору позики між резидентом України (позичальником) та резидентом Кіпру (первісний позикодавець), за якою право вимоги резидента Кіпру відступаються резиденту Австрії (новий позикодавець), до резидента Австрії переходять всі права первісного кредитора щодо вимог із виконання позичальником зобов’язань за договором позики, зокрема, стосовно виплати процентів за користування позиковими коштами.

Відповідно до положень п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 розділу III «Податок на прибуток підприємств» Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або

уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3- 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 3 Кодексу передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Австрія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (далі - Конвенція), яку ратифіковано Верховною Радою України 17 березня 1999 року (Закон України № 500-ХІV), і є чинною в українсько-австрійських податкових відносинах з 20.05.1999, застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).

Один із існуючих податків, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є податок на прибуток підприємств (п.З (і) ст.2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 11 «Проценти» Конвенції «Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, будуть оподатковуватись у цій другій Державі».

«Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником процентів, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:

a) 2 відсотки від валової суми процентів, що сплачуються:

у зв’язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання;

у зв’язку з продажем або наданням у кредит будь-яких виробів чи послуг одним цідприємством другому підприємству, або (iii) за позиками будь-якого виду, що надаються банком або другою фінансовою установою;

b) 5 відсотків від валової суми процентів в усіх інших випадках.» (п. 2 ст. 11 Конвенції).

«Термін «проценти» при використанні в цій статті означає доход від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, доход від урядових цінних паперів і доход від облігацій чи боргових зобов’язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій та боргових зобов’язань.» (п. З ст. 11 Конвенції).

Враховуючи викладене вище та зазначену у запиті заявника інформацію щодо фактичних обставин справи, вважаємо, що з моменту укладання додаткової угоди, за якою право вимоги за договором позики уступлено первісним позикодавцем (резидентом Кіпру) новому позикодавцю (резиденту Австрії), до процентів, які нараховуються відповідно до умов договору позики і виплачуються позичальником - резидентом України на користь резидента Австрії, може застосовуватись ставка оподаткування, зазначена у п.п. b) п. 2 ст. 11 Конвенції, за умови дотримання вимог ст. 103 Кодексу.

Отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті, у тому числі поворотної фінансової допомоги, від нерезидентів, у тому числі порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, а також порядок надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам і видачі резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку на переказування за межі України іноземної валюти з метою надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам здійснюється у порядку, встановленому Національним банком України (Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 270).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податку, якому надано таку консультацію.