X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 16.05.2022 р. № 518/ІПК/99-00-07-05-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної особи-підприємця……………………………………….. на отримання податкової консультації, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Підприємець звернувся до податкового органу із запитанням щодо наявності у нього обов’язку застосовувати реєстратор розрахункових операцій або програмний реєстратора розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) при продажу товару в кредит при оплаті частинами натомість кошти за продані товари зараховуються на поточний рахунок Підприємця від банку (питання 1).

Крім того, Підприємець запитує у який момент, у разі необхідності застосування РРО/ПРРО,має використовуватись РРО/ПРРО у контексті звернення (питання 2).

Правові засади застосування РРО та/або ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України
від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265). Дія його поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до преамбули Закону № 265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

Відповідно до визначень, наведених у статті 2 Закону № 265, розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дій, які встановлюють винятки із загальних правил.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Згідно з п. 1.4 глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, із змінами та доповненнями, безготівкові розрахунки – це перерахування певної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача коштів, атакож перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунок отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи електронному вигляді.

Водночас, пунктом 2 статті 9 Закону № 265 встановлено пільгу щодо не обов’язковості застосування РРО або програмних РРО у разі здійснення розрахунків за товари (роботи, послуги) виключно у безготівковій формі через установу банку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (постачальника) із використанням реквізитів IBAN, через касу банку, платіжний термінал та/або ПТКС, який належить банку.

У підсумку, та як відповідь на питання 1 та 2 повідомляємо, що Закон
№ 265 визначає загальні положення застосування РРО/ПРРО при проведенні оплат за товари (послуги) та не передбачає розподілу щодо застосування реєстраторів в залежності від походження коштів, якими проведена розрахункова операція (власними або запозиченими (кредитними).

При здійсненні розрахунків у безготівковій формі через установу банку РРО/ПРРО не застосовується.

Враховуючи викладене вище, якщо банк в межах кредитного договору за дорученням покупця здійснив переказ коштів за товар (послуги) з поточного рахунку покупця на поточний рахунок продавця у форматі IBAN, то РРО/ПРРО такий суб’єктгосподарювання не застосовує, оскільки така операція не є розрахунковою у розумінні Закону № 265.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію