Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.01.2023 р. № 21/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі - ТОВ) щодо віднесення заборгованості до безнадійної та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ діє на підставі ліцензії, виданої  Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та надає кошти у позику в тому числі на умовах фінансового кредиту виключно через інформаційно-телекомунікаційну систему – мобільний застосунок «Smartiway» (далі – Мобільний застосунок).

За допомогою Мобільного застосунку ТОВ укладає з споживачами фінансових послуг (фізичними особами) електронні договори у порядку, визначеному ст. 11 Закону України від 03 вересня 2015 року №  675-VIII« Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675-VIII).

Позичальники ТОВ досить часто звертаються до господарських судів із заявами про відкриття провадження у справі про їх неплатоспроможність. За наявності підстав передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (далі – КзПБ), господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

       1.Який саме підпункт (а-и) п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу ТОВ необхідно застосувати для віднесення погашеної відповідно ухвали господарського суду заборгованості позичальника (боржника) за договором до безнадійної для подальшого її списання ТОВ?

2.Якою повинна бути копія ухвали господарського суду про визнання заборгованості погашеною для подальшого визнання погашеної заборгованості-безнадійною:

а) засвідчена лише господарським судом, відповідно до порядку (з печаткою господарського суду) та наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень на порталі «Судова влада України» (https://reyestr.court.gov.ua/)?

б)засвідчена лише позичальником (боржником) та наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень на порталі «Судова влада України» (https://reyestr.court.gov.ua/)?

в)наявна в Єдиному державному реєстрі судових рішень на портвлі "Судова влада України"(https://reyestr.court/gov/ua/)     

Відповідно до п.п. 5 частини першої ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір –  домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (абзац другий частини третьої ст. 11Закону № 675-VIII).

Згідно з частиною дванадцятою ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини тринадцятої ст. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

До питання 1

Відповідно до частини першої  ст. 1 Розділу IКниги першої КзПБборжник – юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов'язання, строк виконання яких настав.

Погашення боргів боржника – судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої ст. 113 Розділу I Книги четвертої КзПБпровадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника (частина перша ст. 115 Розділу I Книги четвертої КзПБ).

Згідно з частиною другою ст. 115 Розділу I Книги четвертої КзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:

1) розмір прострочених зобов'язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;

2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;

3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;

4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).

Відповідно до частини п’ятої ст. 39 Розділу I Книги третьої КзПБ за результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про:

відкриття провадження у справі;

відмову у відкритті провадження у справі.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про:визнання вимог кредитора та їх розмір (частина восьма ст. 39 Розділу I Книги третьої КзПБ).

Заходи для забезпечення вимог кредиторів вживаються господарським судом у порядку та на умовах, визначених у Книзі третій цього Кодексу (абзац другий частини першої ст. 118Розділу II Книги четвертої КзПБ.

Відповідно до пунктів 1,5 частини п’ятої ст. 119 Розділу II Книги четвертої КзПБ в ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про:

відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника;

вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів.

Відповідно до частини шостої ст. 133 Розділу IV Книги четвертої КзПБвимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені або погашені частково у процедурі задоволення вимог кредиторів, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в порядку, встановленому цивільним законодавством (частина сьома ст. 133Розділу IV Книги четвертої КзПБ).

Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів (частина перша ст. 134Розділу V Книги четвертої КзПБ) .

Відповідно до частини другої ст. 134 Розділу V Книги четвертої КзПБфізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов'язку повернення непогашених боргів, а саме:

1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;

2) сплати аліментів;

3) виконання інших вимог, які нерозривно пов'язані з особистістю фізичної особи.

Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Підставою для списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку є визнання її безнадійною.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11
п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Отже, достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є прострочена заборгованість фізичноїабо юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення).

Таким чином, у разі визнання заборгованості безнадійною, списання дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від
16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

У разі наявності дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, платник формує резерв сумнівних боргів.

Різниці, що виникають у разі формування резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) та списання безнадійної заборгованості визначено положеннями ст. 139 Кодексу.

Згідно з підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним
п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1
ст. 14  Кодексу, зокрема, зазаборгованістю фізичної особи, не погашеною внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості (ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення)за наявності підтверджуючих документів.

Фінансовий результат до оподаткування збільшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексуна суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

До питання 2

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19 Кодексу контролюючі органи, визначені п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19 ³ цього Кодексу, зокрема, надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 70 п. 4  Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Отже, питання порядку оформлення копій ухвал господарського суду не належить до компетенції ДПС.

Разом з тим повідомляємо, що загальні правила ведення діловодства в місцевих та апеляційних судах України, регламентує порядок роботи з документами з моменту їх надходження чи створення до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи визначає Інструкція з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затверджена наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 №814.

Порядок вручення судового рішення учасникам справи в господарському процесі визначено ст. 242  Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).