Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.01.2023 р. № 42/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),розглянула звернення …. щодо визначення витрат на придбання частки у статутному капіталі і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин та норм ПКУ, які діяли у 2021 році.

        Платник податків має намір збільшити статутний капітал товариства, учасником якого вона є, шляхом внесення до нього додаткового вкладу у негрошовій формі. При цьому номінальну вартість частки у статутному капіталі внаслідок внесення додаткового вкладу планується збільшити на суму, меншу за вартість фактично внесеного додаткового вкладу.

В подальшому платник планує продати частку, отриману в обмін на негрошовий внесок до статутного капіталу товариства, на користь третьої особи.

Платник податків – фізична особа просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо визначення розміру витрат на придбання інвестиційного активу при внесенні у негрошовій формі у вигляді додаткового вкладу до статутного капіталу товариства.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі – товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами глави ІІІ Закону № 2275, ст. 12 якого визначено, що розмір статутного

капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України.

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону № 2275 учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом (ст. 13 Закону № 2275).

Положення частини другої ст. 18 Закону № 2275 надають кожному учаснику  переважне право внести додатковий вклад у межах суми збільшення статутного капіталу пропорційно до його частки у статутному капіталі. Такі вклади згідно з частиною шостою ст. 18 Закону № 2275 вносяться учасниками протягом строку, встановленого рішенням загальних зборів учасників, але не більше ніж протягом одного року з дня прийняття рішення про залучення додаткових вкладів.

Згідно з частиною третьою ст. 18 Закону № 2275 у рішенні загальних зборів учасників товариства про залучення додаткових вкладів визначаються загальна сума збільшення статутного капіталу товариства, коефіцієнт відношення суми збільшення до розміру частки кожного учасника у статутному капіталі та запланований розмір статутного капіталу.

Відповідно до ст. 21 Закону № 2275 учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

При цьому учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом IV ПКУ.

Підпунктом п. 163.1 ст. 163 ПКУ передбачено, щооб’єктомоподаткування резидента є, зокрема, загальниймісячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 ПКУ, відповідно до п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Згідно з п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Слід зауважити, що платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого ПКУ, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996.

Враховуючизазначене, у разі продажу фізичною особою (засновником) корпоративних прав, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати, пов’язані з придбанням корпоративних прав. При цьому до витрат платника податків включається сума внеску до статутного капіталу юридичної особи, який був обмінений на корпоративні права юридичної особи.

Тобто, якщо за рахунок додаткового вкладу платником податків – фізичною особою (учасником товариства) не здійснюється придбання орпоративних прав юридичної особи, а лише збільшується ринкова вартість вже раніше придбаних прав, то підстав для врахування суми такого вкладу у складі витрат при визначенні інвестиційного прибутку не виникає.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.