Державна податкова служба України розглянула звернення щодопитань відображення операцій з примусового відчуження у власність держави акцій підприємств та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
У своєму зверненні платник податків повідомив, що Центральний депозитарій на виконання Рішення НКЦПФР від 06.11.2022 № 1320 здійснив списання з рахунку в цінних паперах заявника акції емітента ПАТ «УКРНАФТА». Акції ПАТ «УКРНАФТА» визнавались у фінансовому обліку Банку за справедливою вартістю з переоцінкою через інший сукупний дохід відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності. Виходячи з норм діючого законодавства Банк повинен відповідно до міжнародних стандартів фінансової звітності відобразити зміну справедливої вартості акцій шляхом їх знецінення.
Враховуючи викладене вище, заявник просить підтвердити або спростувати позицію Банку, що вказана операція не є операцією з відчуження цінних паперів з метою формування різниць, передбачених вимогами п. 141.2 ст. 141 Кодексу.
Частиною третьоюст.321 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) встановлено, що примусовевідчуженняоб’єктівправавласностіможебутизастосованелишеяквиняток з мотивівсуспільноїнеобхідностінапідставі і в порядку, встановленихзаконом, тазаумовипопередньоготаповноговідшкодуванняїхвартості, крімвипадків, встановленихчастиноюдругоюст.353 ЦКУ.
В умовахвоєнногоабонадзвичайного стану майноможе бути примусововідчужене у власника з наступнимповнимвідшкодуваннямйоговартості(частина друга ст. 353 ЦКУ).
Відповідно до п. 1 частини першої ст.1 Закону України від 17 травня 2012 року № 4765-VI «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (далі – Закон № 4765) примусове відчуження майна – позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.
Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості (частина перша ст. 3 Закону № 4765).
У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга ст. 3 Закону № 4765).
Про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі – акт) виготовляється за єдиним зразком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» зі змінами та доповненнями (абзац перший частини першої ст. 7 Закону № 4765).
Зокрема, у разі примусового відчуження майна до акта додається документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки, яка проводилася у зв’язку з прийняттям рішення про його примусове відчуження (частина четверта ст. 7 Закону № 4765).
Порядок фінансування компенсації та заходів з примусового відчуження або вилучення майна встановлений ст. 10 Закону № 4765.
Так, частиною другою ст. 10 Закону № 4765 встановлено, компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п’яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану – це дія щодо позбавлення власника права власності на майно з попереднім/наступним відшкодуванням його вартості.
Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.
Відповідно до ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положенняКодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).
Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:
на суму від’ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
на суму від’ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за звітний період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Фінансовий результат до оподаткування зменшується:
на суму позитивного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (п.п. 141.2.2 п.141.2 ст. 141 Кодексу).
Підпунктом 141.2.3 п. 141.2 ст. 141 Кодексу встановлено, що платники податку окремо визначають загальний фінансовий результат за операціями з продажу або іншого відчуження цінних паперів звітного періоду відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.
Отже, операції з примусового відчуження акційвідображаються згідно із правилами бухгалтерського обліку з подальшим корегуванням на різниці, встановлені п. 141.2 ст. 141 Кодексу.
Відповідно до п. 52 прим. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |