Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.01.2023 р. № 67/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення Акціонерного товариства …. щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє

Платник податків у зверненні повідомив, що між Акціонерним товариством …. (далі – Товариство) та членами Наглядової ради укладено цивільно-правові договори, якими врегульовано умови та порядок здійснення повноважень, як це визначено Законом України від 17 вересня 2008 року № 514-VI «Про акціонерні товариства», Положенням про Наглядову раду Товариства.

Як визначено в укладених договорах послуги незалежного члена Наглядової ради включають в себе комплекс управлінських послуг шляхом участі в діяльності колегіального органу управління Товариства – наглядової ради Товариства, яка здійснює захист прав акціонерів Товариства.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи поширюється норма п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ на акціонерні товариства та чи підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб і військовим збором суми відшкодування витрат на проїзд (проживання) фізичним особам, що надають послуги акціонерному товариству за цивільно-правовими договорами як незалежні члени наглядової ради.

Відповідно до п. 5.3 ст. 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої ст. 92 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчимидокументами та законом.

Так, відповідно до ст. 154 ЦКУ установчим документом акціонерного товариства є його статут.

При цьому статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених ст. 88 ЦКУ, має містити відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень. У статуті акціонерного товариства мають також міститися інші відомості, передбачені законом.

Крім того, частиною першою ст. 159 ЦКУ визначено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів.

Разом з тим відповідно до ст. 160 ЦКУ в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства.

Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція Наглядової ради.

Члени наглядової ради акціонерного товариства не можуть бути членами його виконавчого органу.

При цьому виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом (ст. 161 ЦКУ).

Крім того, згідно зі ст. 62 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємство – це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини третьої ст. 63 ГКУ залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Зокрема, корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб (частина п'ята ст. 63ГКУ).

При цьому відповідно до частини першої ст. 80 ГКУ до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV ПКУ, п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого передбачено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 ПКУ встановлено вичерпний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку зокрема, кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 ПКУ (п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Згідно з п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ не є доходом платника податку – фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем або є членом керівних органів підприємств, установ, організацій, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці другому п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ витрати не є об'єктом оподаткування цим податком лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Основним документом, який регулює відрядження працівників органів державної влади, підприємств, установ та організацій, що повністю або частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів, є Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59 (далі – Інструкція № 59).

Відповідно до п. 1 розділу І Інструкції № 59 службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника державного органу (поїздка державного службовця – за розпорядженням керівника державної служби), підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі – підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Згідно зп.п. 14.1.195  п. 14.1 ст. 14 ПКУ працівник –це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Таким чином, акціонерні товариства у розумінні ГКУ є підприємством, а отже положення п.п. «а» п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 ПКУ поширюються на такі товариства у загальному порядку.

Разом з тим п. 164.2 ст. 164 ПКУ встановлено перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Зокрема, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Також вказаний дохід є об’єктом оподаткування військовим збором                     (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10
розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Враховуючи зазначене, у разі якщо члени наглядової ради є членами керівного органутовариства, то сума відшкодованих витрат, зокрема на проїзд,  оплату вартості проживання не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків за умови виконання вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 ПКУ.

Крім того, з питання визначення поняття «члени керівних органів» ви можете звернутися до Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.