X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.01.2023 р. № 109/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ТОВ «»
(далі – Товариство)від № (
вх. ДПС № від ) на отримання індивідуальної податкової консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).

У зверненні Товариство запитує:

Питання 1) Чи можна вважати банківськими операціями – платіжні операції із зарахування готівкових коштів на платіжний рахунок користувача, зняття готівкових коштів з платіжного рахунку користувача, виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку користувача, платіжних операцій на рахунок споживача, а також платіжних операцій між своїми власними рахунками користувача відповідно до п.2 ст.9 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265)?

Питання 2) Чи підлягають обов’язковій реєстрації через реєстратори розрахункових операцій (далі – ПРРО/РРО)операції із зарахування готівкових коштів на платіжних рахунок користувача, зняття готівкових коштів з платіжного рахунку користувача, виконання платіжних операцій із власними коштами користувача з рахунку користувача, платіжних операцій на рахунок користувача, а також платіжних операцій між своїми власними рахунками користувача?

З тексту звернення також встановлено, що зазначені питання виникли у Товариства в зв’язку з введенням в дію 01.08.2022 Закону України
від 30.06.2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (далі – Закон № 1591) та внесенням, у зв’язку з цим, змін до Закону № 265 та Закону України від 07.12.2000 № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність» (далі –
Закон № 2121).

Практична необхідність в отриманні Товариством індивідуальної податкової консультації полягає у тому, що Товариство подало пакет документів до Національного банку з метою авторизації, набуття статусу платіжної установи та отримання розширеної ліцензії на надання фінансових послуг та вважає необхідним уточнити коло обов’язків щодо застосування ПРРО/РРО під час здійснення платіжних операцій, для недопущення порушень законодавства про застосування ПРРО/РРО.

Ретельно вивчивши зміст та суть запиту, після проведення аналізу змін внесених до Законів № 265 та № 2121 у зв’язку з прийняттям Закону № 1591 повідомляємо.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон № 265 який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Кодексу, заборонено.

Отже, та відповідно тексту Закону № 1591 до чинної редакції Закону
№ 265 було внесено лише технічні правки, якими враховано нову термінологію, що використовується у Законі № 1591, що не мають відношення до суті процесів, які регулюються Законом № 265, були внесені лише з метою забезпечення подальшого належного контролю за ринком фінансових (платіжних) послуг, в межах компетенції ДПС. Прийняття Закону № 1591 жодним чином не впливає та по своїй суті не могло вплинути на обсяг обов’язків суб’єктів господарювання щодо застосування ПРРО/РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а норми Закону № 1591, які на думку Товариства призводять до неоднозначного трактування норм прямої дії Закону № 265 жодним чином не регулюють процеси здійснення розрахункових операцій при продажу товарів, робіт та послуг. Припущення щодо зміни кола обов’язків з питань застосування ПРРО/РРО є хибним.

Окремо зазначаємо, що статтею 2 Закону № 265 визначено, що розрахункова операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) – оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Всі розрахункові операції мають супроводжуватись формуванням та видачею споживачу відповідних розрахункових документів.

Розрахунковий документ – це документ встановленої форми та змісту, що, зокрема, підтверджує факт надання послуг, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі у випадках, передбачених Законом № 265,на зареєстрованому у встановленому порядку ПРРО/РРО.

Порядок проведення розрахунків для суб’єктів господарювання, які, в тому числі, проводять операції з приймання готівки для виконання платіжних операцій визначено статтею 3 Закону № 265.

Так, пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 встановлено:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Таким чином, прийняття Закону № 1591 жодним чином не вплинуло та не змінило коло обов’язків щодо застосування ПРРО/РРО, які надавали фінансові послуги за готівку та здійснювали «приймання готівки для подальшого переказу», після зміни назви цього ж процесу, в розумінні Закону № 265,на «приймання готівки для виконання платіжної операції».

Окрім того, також хибним, з точки зору ДПС є, як припущення Товариства щодо віднесення платіжних операцій, як різновиду фінансових послуг до банківських, лише за назвою операцій, так і припущення щодо рівності прав та обов’язків банків та небанківських надавачів фінансових платіжних послуг, з наступних причин:

банківська діяльність регламентується Законом №2121, є ліцензійною, провадиться в готівковій та безготівковій формі, не потребує формування розрахункових документів у розумінні Закону №265, що є спеціальним, а
п.2 ст.9 Закону № 265 встановлює додаткові пільги з питань незастосування ПРРО/РРО саме і лише для банків, за умови проведення розрахунків готівкою, при проведенні обміну валют у відділеннях банківських установ та уточнює, що навіть програмно технічні комплекси самообслуговування, які не належать банкам, в обов’язковому порядку мають бути фіскалізовані;

розрахункові банківські операції, як різновид банківських послуг, що надаються на підставі банківської ліцензії, проводяться тільки банками;

відповідно до норм прямої дії наведених законів, будь-яка юридична особа яка хоче стати банком та здійснювати банківську діяльність, отримує банківську ліцензію, відповідно до статті 19 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Банк, який отримав ліцензію Національного банку України (далі – НБУ) на ведення банківської діяльності є фінансовою установою.

Водночас, юридична особа отримує право надавати фінансові платіжні послуги відповідно Постанов Правління НБУ від 07.10.2022 № 217 «Про затвердження Положення про порядок здійснення авторизації діяльності надавачів фінансових платіжних послуг та обмежених платіжних послуг» та від 24 грудня 2021 року № 153 «Про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» разом з статусом фінансової установи. При цьому, фінансова установа, яка не має ліцензії НБУ на здійснення діяльності у сфері фінансових послуг не отримує статусу банку;

за статусом визначеним законодавством України, небанківська фінансова установа (в т.ч. платіжна установа, що набула статус фінансової) є суб’єктом господарювання – юридичною особою, платником податків на загальній системі оподаткування, яка здійснює не банківську, а підприємницьку (господарську) діяльність на ринку фінансових послуг, з метою отримання прибутку.

Окремо зазначаємо, що відповідно до нормативно правових актів Національного банку та вимог Закону № 1591, право на провадження діяльності з надання фінансових платіжних послуг,без отримання окремої ліцензії мають право лише банки, органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Наголошуємо, що ДПС не контролювало і не намагається встановити контроль за технологічними процесами та встановленим порядком виконання платіжних операцій, які регламентовано нормативно-правовими актами Національного банку, не ставить під сумнів можливість виконання зобов’язань щодо збереження банківської таємниці небанківськими надавачами платіжних або інших фінансових послуг в України.

Також, звертаємо увагу, що податкове і пов’язане з ним інше законодавство та законодавство сфери фінансових (платіжних) послуг є дотичними, але не тотожними, регулюють різні сфери побутових, суспільних та господарських відносин. Як результат, виконання вимог податкового законодавства не звільняє учасників платіжних (фінансових) послуг від виконання вимог законодавства банків і навпаки.

Враховуючи викладене та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що в розумінні Закону № 265 банківські операції можуть проводитись лише банками.

Як відповідь на питання 2 повідомляємо, що ДПС не контролювала і не намагається встановити контрольза технологічними процесами та порядком виконання платіжних операцій щодо зарахуванняна або зняття готівкових коштів з платіжних рахунків користувачів, а забезпечує контроль за належним застосуванням ПРРО/РРО під час приймання небанківськими фінансовими (платіжними) установами готівки для зарахування на платіжні рахунки та видачі готівкових коштів у пунктах надання фінансових (платіжних) послуг, що є їх обов’язком, відповідно норм прямої дії Закону № 265.

Разом з цим, виконання платіжних операцій із власними коштами користувача на рахунках не мають ознак розрахункової операції та не потребують застосування ПРРО/РРО при здійсненні платіжних операцій такими користувачами.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.