Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.01.2023 р. № 150/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) з питань практичного застосування норм податкового законодавства щодоліцензування пального, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є власником будівлі торговельно –побутового комплексу з адміністративними приміщеннями (далі - Об’єкт), має намір придбати дизель – генераторну установку, для її розміщення і подальшого використання на Об’єкті. При цьому, на зазначеному Об’єкті Товариства немає окремих споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального. Пальне буде зберігатись безпосередньо в паливному баку дизель – генераторної установки.

 

Товариство запитує щодо необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального.

Щодо зазначеного питання.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним визначено Законом України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» із змінами та доповненнями ( далі – Закон № 481).

Згідно із положеннями Закону № 481, всі види діяльності, зазначені в цьому Законі, здійснюються на підставі відповідної ліцензії.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481:

ліцензія (спеціальний дозвіл) – це документ, що засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Порядок видачі ліцензій на здійснення, зокрема, діяльності із зберігання пального визначено ст. 15 Закону № 481.

Згідно із ст. 15 Закону № 481 зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності у них ліцензії на право зберігання пального.

Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального (частина дев'ятаст. 15 Закону № 481).

Відповідно до п.п. 14.1.6. п.14.1 ст. 14 Кодексуакцизний склад – приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, але не виключно, паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої.

Враховуючи викладене та виходячи з аналізу норм Кодексу та Закону № 481, зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

У разі, якщо Товариствопланує придбане пальне заливати безпосередньо до паливного баку дизель – генераторної установки, який є невід’ємною технологічною частиною такої установки та служить виключно для забезпечення можливості її роботи, тобто є паливним баком як ємністю для зберігання пального безпосередньо в обладнанні чи пристрої,то такий паливний бак у розумінні п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не є акцизним складом та, відповідно, не потребує реєстрації, не є ємністю для зберігання пального у розумінні Закону № 481, то ліцензія на право зберігання пального в такому паливному баку не отримується.

Водночас повідомляємо, що Законом України від 13.12.2022 № 2836 - ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України», який набрав чинності 03.01.2023, ст. 18 Закону № 481 доповнена новими частинами такого змісту:

«Установити, що на період дії воєнного стану на території України та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:

1. суб’єкт господарювання (у тому числі іноземний суб’єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
2. зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання (у тому числі іноземним суб’єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на підставі безоплатного подання до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального».

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.