Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.01.2022 р. № 1/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо одноразового (спеціального) добровільного декларування і в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 1 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу одноразове (спеціальне) добровільне декларування – це особливий порядок добровільного декларування фізичною особою, визначеною п. 3 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, належних їй активів, розміщених на території України та/або за її межами, якщо такі активи фізичної особи були одержані (набуті) такою фізичною особою за рахунок доходів, що підлягали в момент їх нарахування (отримання) оподаткуванню в Україні та з яких не були сплачені або сплачені не в повному обсязі податки і збори відповідно до вимог законодавства з питань оподаткування та/або міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та/або які не були задекларовані в порушення податкового та валютного законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом будь-якого з податкових періодів, що мали місце до 01 січня 2021 року.

При цьому об'єктами одноразового (спеціального) добровільного декларування (далі - об'єкти декларування) можуть бути визначені п.п. 14.1.280 і 14.1.281 п. 14.1 ст. 14 Кодексу активи фізичної особи, що належать декларанту на праві власності (в тому числі на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності) і знаходяться (зареєстровані, перебувають в обігу, є на обліку тощо) на території України та/або за її межами станом на дату подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації, у тому числі, але не виключно цінні папери та/або фінансові інструменти, визначені законом
(п.п. «ґ» п. 4 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п.п. 8.3 п. 8 підрозділу 9⁴ розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу сума збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування щодо задекларованих об'єктів визначається шляхом застосування до бази для нарахування збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування, визначеної згідно з п. 7 підрозділу 9⁴ розділу ХХ Кодексу, ставки 2,5 відс. щодо номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року до подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації.

При цьому згідно з п. 2 ст. 8 Закону України від 23 лютого 2006 року
№ 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон
№ 3480)державні облігації України належать до емісійних цінних паперів

Відповідно до п. 44 ст. 2 погашення емісійних цінних паперів –це сукупність дій емітента та власників цінних паперів, що здійснюються у встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку порядку та пов'язані з виконанням емітентом зобов'язань за емісійними цінними паперами у встановлених законом випадках.

Разом з тим обіг цінних паперів – це вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав на цінні папери і прав за цінними паперами, крім тих правочинів, однією із сторін яких є емітент або особа, яка видала неемісійний цінний папір (п. 29 ст. 2 Закону № 3480).

Таким чином, одноразовому (спеціальному) добровільному декларуванню можуть підлягативитрати, понесені фізичною особою на придбання середньострокових та довгострокових облігацій, які емітовані Міністерством фінансів України, без права дострокового погашення.

Одночасно слід зазначити, що положеннями підрозділу 9⁴ розділу ХХ«Перехідні положення»Кодексу не встановлено обмежень щодо продажу зазначених облігацій. Тобто, декларант після подання одноразової (спеціальної) добровільної декларації у якій об’єктом декларування зазначені облігації внутрішніх державних позик та сплати збору з одноразового (спеціального) добровільного декларування може здійснювати операції з продажу вказаних облігацій на професійному ринку цінних паперів на користь третіх осіб, в тому числі до настання терміну їх погашення.

Оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема інвестиційний прибуток від операцій з державними цінними паперами, емітованими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням курсових різниць (п.п. 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

При цьомувідповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пунктах 3
і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу.

Враховуючи викладене, дохід у вигляді інвестиційного прибутку, отриманий платником податків від продажу облігацій внутрішніх державних позик, у тому числі облігацій внутрішніх державних позик, які були задекларованітаким платником як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴
розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.