Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДФС У ЗАПОРIЗЬКIЙ ОБЛАСТI

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 14.12.2017 р. № 2981/ІПК/08-01-13-02-10

Головне управління ДФС у Запорізькій області, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі-Кодекс), розглянуло запит про надання індивідуальної податкової консультації ... щодо оподаткування окремих видів доходів та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Оподаткування податком на доходи фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, відповідно до пп.164.2.11 п.164.2 ст.164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума надміру витрачених коштів, отриманих таким платником на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п.170.9 ст.170 Кодексу.

Під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К - коефіцієнт; Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування. У такому самому порядку визначаються об'єкт оподаткування і база оподаткування для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки (п. 164.5 ст.164 Кодексу).

Згідно з пп.170.9.1 п.170.9 ст.170 Кодексу, податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом.

При цьому, не є доходом платника податку - фізичної особи, яка перебуває у трудових відносинах із своїм роботодавцем, зокрема, сума відшкодованих йому у встановленому законодавством порядку витрат на відрядження в межах фактичних витрат, а саме, на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень.

Зазначені витрати не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Підпунктом 170.9.2 п. 170.2 ст.170 Кодексу встановлено, що звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку, зокрема, завершує таке відрядження.

За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку в касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх видала, до або під час подання зазначеного звіту.

Як зазначено у листі, під час перевірки внутрішнього аудиту встановлено, що працівником установи фактично не здійснена оплата вартості проживання у готелі та при

цьому така сума включена до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Таким чином, якщо працівником до звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, включена оплата вартості проживання у готелі, яка фактично ним не сплачена, то зазначена сума є надміру витраченою та підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою визначеною п. 167.1 ст.167 Кодексу (18 відс.) незалежно від того, що така сума повертається працівником у майбутньому. При цьому, для коштів, надміру витрачених платником податку на відрядження, база оподаткування визначається у порядку, встановленому п. 164.5 ст.164 Кодексу.

Крім того, доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об'єктом оподаткування військовим збором (пп.1.2 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу), зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Зауважуємо, що нормами п.161 підрозділу 10 розд.ХХ Кодексу не передбачено застосування для військового збору коефіцієнта, визначеного п. 164.5 ст.164 Кодексу.

Згідно з п.52.2           ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має

індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.