Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.12.2022 р. № 2128/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку 2 групи здійснює діяльність з надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як фізична особа має у власності нежитлову нерухомість, яку планує використовувати у власній підприємницькій діяльності, а саме: внести свою нерухомість, як фізична особа – підприємець, в договір про спільну діяльність, укладений з іншою юридичною особою, яка перебуває на загальній системі оподаткування.

Доходи від спільної діяльності надходитимуть на рахунок, відкритий для такої діяльності, та періодично розподілятимуться між учасниками договору про спільну діяльність. Фізична особа – підприємець буде отримувати дохід на рахунок, відкритий для підприємницької діяльності, та сплачувати податки за правилами для спрощеної системи оподаткування.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи може фізична особа – підприємець, яка перебуває на  спрощеній системі оподаткування другої групи, укладати договори про спільну діяльність, предметом яких є здавання в оренду майна?

2. Яким видом діяльності буде вважатися для фізичної особи – підприємця внесення власної нерухомості в договір про спільну діяльність без створення юридичної особи з метою здачі в оренду?

3. Чи можуть доходи від спільної діяльності без створення юридичної особи надходити на банківський рахунок фізичної особи – підприємця, якщо стороною договору про спільну діяльність є саме фізична особа – підприємець?

4. Як оподатковувати дохід отриманий фізичною особою – підприємцем другої групи від розподілу доходів за договором про спільну діяльність і за яким КВЕД?

5. Чи може фізична особа – підприємець, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування другої групи, отримувати доходи від договору про спільну діяльність, у випадку, якщо майно здаватиметься в оренду від імені договору про спільну діяльність іншому підприємству на загальній системі оподаткування? Які правила оподаткування такого доходу?

 

Взаємовідносини, що виникають при здійсненні спільної діяльності, регламентуються главою 77 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Згідно з ст. 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників. Правове регулювання відносин, що виникають під час здійснення спільної діяльності її учасниками, передбачено статтями 1130 – 1143 ЦКУ.

Згідно з п. 64.6 ст. 64 розділу II Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 Кодексу не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп визначено ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Підпункт 291.5 ст. 291 Кодексу містить перелік видів діяльності, за умови провадження яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку, в якому відсутні застереження щодо укладення фізичною особою – підприємцем договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Таким чином, положеннями Кодексу не встановлено обмеження щодо укладання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи договору про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Разом з тим зазначена фізична особа – підприємець має враховувати, що види діяльності в рамках договору про спільну діяльність повинні відповідати тим видам діяльності, здійснення яких дає право застосовувати спрощену систему оподаткування. Тобто, якщо фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку другої групи в рамках договору про спільну діяльність без створення юридичної особи буде надаватися нерухоме майно в оренду юридичним особам на загальній системі оподаткування, то така фізична особа – підприємець не може перебувати на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку другої групи.

При цьому частина доходу, отримана фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку як учасником спільного договору, який перебуває на обліку в контролюючому органі, включається до доходу такого платника єдиного податку згідно з п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу.

Якщо договір про спільну діяльність не обліковується в контролюючих органах і кожен учасник такого договору перебуває на обліку в контролюючих органах, то такі учасники договору виконують обов’язки платників податків самостійно. У цьому випадку учасник спільного договору фізична особа – підприємець – платник єдиного податку повинен враховувати дохід від здійснення діяльності за договором про спільну діяльність у загальному порядку разом з результатами діяльності від провадження власної господарської діяльності.

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457.

Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності затверджено наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 «Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності».

Водночас відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 17 лютого 2021 року № 124), Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері торгівлі, у сфері розвитку підприємництва.

Слід зауважити, що для встановлення до якого виду належить обрана фізичною особою – підприємцем господарська діяльність необхідно звернутися до Державної служби статистики України та Міністерства економіки України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.