Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.12.2022 р. № 2134/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодо подання нерезидентом фінансової звітності та, керуючись ст. 52Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

У своєму зверненні Представництво зазначило, що частиною третьою ст. 11 Закону України від 16.07.1999№ 996–XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.

Починаючи з 2021 року, нерезидент, інтереси якого представляє Представництво, є платником податку на прибуток, який має складати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств. Разом з цим, з урахуванням норм абзацу третього п.п. 46.2 п. 46 Кодексу, фінансова звітність або звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід’ємною частиною.

Враховуючи вищезазначене, Представництво звертається з наступними  питаннями щодо подання нерезидентом фінансової звітності:

1. Чи має можливість Представництво бути представником Нерезидента для подання фінансової звітності?

2. Яким документом необхідно підтвердити такі повноваження?

Щодо питань 1 та 2.

Починаючи з 01.01.2021 згідно зп.п. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом III Кодексу, є платниками податку на прибуток.

При цьому, постійні представництва нерезидентів, які були зареєстровані платниками податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) у періодах до 1 січня 2021 року, залишаються платниками таких податків відповідно до вимог Кодексу до реєстрації як платники податків (у тому числі податку на прибуток підприємств) відповідних нерезидентів (п. 60 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Загальні вимоги щодо складання податкової звітності визначено ст. 48 Кодексу, згідно з якою податкова декларація повинна містити обов’язкові реквізити, передбачені підпунктами 48.3 та 48.4 ст. 48 Кодексу.

При цьому, п.п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 Кодексу визначено, що податкова декларація повинна бути підписана, зокрема, керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність накладеного на електронний документ кваліфікованого електронного підпису чи печатки платника податку.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Організація та ведення бухгалтерського обліку в Україні визначається Законом України від 16.07.1999№ 996–XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 996).

Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність (частина перша ст. 2 Закону № 996).

Слід зазначити, що фінансова звітність, яка складається та подається платниками податку на прибуток є додатком до податкової декларації з податку на прибуток підприємств та її невід’ємною частиною (п. 46.2 ст. 46 Кодексу).

Статтею 19 Кодексу визначені питання представництва платника податків.

Зокрема, платник податків веде справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах (п. 19.1 ст. 19 Кодексу).

Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності. Довіреність, видана платником податків - фізичною особою на представництво його інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, має бути засвідчена відповідно до чинного законодавства (п. 19.2 ст. 19 Кодексу).

Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків (п. 19.3 ст. 19 Кодексу).

Пунктом 36.4 ст. 36 Кодексу прямо передбачено, що виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Кодексу).

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку(п. 38.2 ст. 38 Кодексу).

Отже, нерезидент може наділити повноваженнями по сплаті податку на прибуток підприємств свій акредитований (зареєстрований, легалізований) відокремлений підрозділ, зокрема постійне представництво.

Таким чином, сплату податку на прибуток підприємств, що виникає у нерезидента в результаті здійснення господарської діяльності на території України через постійне представництво, подання податкової декларації (у т. ч. фінансової звітності) може здійснювати акредитований відокремлений підрозділ, як представник нерезидента, через який здійснюється господарська діяльність такого нерезидента.

Порядок взяття на облік та реєстрації нерезидентів у контролюючих органах регламентується нормами Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі – Порядок № 1588).

Згідно з вимогами п. 4.4 розділу ІV Порядку № 1588 для взяття на облік іноземної компанії серед документів, які подаються до заяви обов’язково вимагаються копії документів (з пред’явленням оригіналів), зокрема,

документа, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента. У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України, якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через відокремлений підрозділ.

Відповідно до п. 9.3 розділу ІХ Порядку № 1588 платники податків- юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб зобов'язані подати відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, відокремлених підрозділів юридичної особи до контролюючого органу у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви за формою № 1-ОПП або за формою№ 1-ОПН з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку».

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою № 1-ОПП або за формою№ 1-ОПН з позначкою «Відомості про особу, відповідальну за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку» засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

Заява за формою № 1–ОПН (Заява нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу)), що передбачена Додатком 6 до Порядку№ 1588, містить відповідні графи для зазначення керівника або представника нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу). Крім того, у формі № 1–ОПН зазначається особа, відповідальна за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку.

Відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).