Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.12.2022 р. № 2142/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула лист ПрАТ ….щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з у відповідності до норм ПКУ, які діяли у 2021 році.

Платник податків у зверненні повідомив, що є платником єдиного податку четвертої групи та для вирощування сільськогосподарської продукції орендує земельні ділянки (рілля) у власників фізичних осіб

При цьому частину орендованих земельних ділянок платник податків передав у суборенду іншій юридичній особі, яка не є платником єдиного податку .

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи звільняються від сплати земельного податку фізичні особи – власникиземельних ділянок, які були надані в оренду платнику єдиного податку четвертої групи та згодом були передані таким платником єдиного податку іншій юридичній особі у суборенду, що не є платником єдиного податку четвертої групи.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України  (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю –ПКУ.

Відповідно до ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Плата за землю – це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Пунктом 269.1 ст. 269 ПКУ встановлено, що платниками плати за землю єплатники земельного податку, зокрема власники земельних ділянок, земельних часток (паїв).

Згідно з п. 270.1 ст. 270 ПКУ об’єктами оподаткування платою за землю є:

• ділянки, які перебувають у власності;
• частки (паї), які перебувають у власності;
• ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування.   

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є:

• державного земельного кадастру;
• Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
• державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
• сертифікатів на право на земельні частки (паї);
• органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
• інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

У разіподанняплатникомподатку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, земельну частку (пай), відомості про які відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, нарахування податку фізичним особам здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отриманняконтролюючим органом інформації про перехід права власностінаоб'єктоподаткування.

Нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ, до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Відповідно до п. 281.3 ст. 281 ПКУ визначено, що від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗКУ, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Враховуючи зазначене, фізичні особи – власники земельних ділянок звільняються від сплати земельного податку за умови передачі таких ділянок в оренду платнику єдиного податку четвертої групи, незалежно від того, що в подальшому платником єдиного податку передані зазначені земельні ділянки у суборенду іншим юридичним особам, які не є платниками єдиного податку.

Водночас, у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку (п. 286.5 ст. 286 ПКУ).

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припиненняабоскасуваннявоєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справлянняподатків і зборівздійснюється з урахуваннямособливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідніположення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.