Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.12.2022 р. № 2176/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «______» (далі – ОСББ) щодо окремих питань оподаткування об’єднань співвласників багатоквартирного будинку (далі – об’єднання) у статусі неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням ОСББ, що внесене до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), на окремій земельній ділянці побудовано два багатоквартирні будинки, співвласниками яких (далі – співвласники) створено два об’єднання, у тому числі зазначене ОСББ.

При цьому права на земельну ділянку, де створено такі об’єднання,                          не оформлено та не закріплено за співвласниками на даний час.

У зв’язку з тим, що прибудинкова територія чітко не визначена та                     не розподілена між двома об’єднаннями, утриманням земельної ділянки займаються обидва об’єднання відповідно до своїх статутних цілей та завдань. Умовний розподіл спільної території для обслуговування був проведений ще забудовником.

Враховуючи вищезазначене, ОСББ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи можливо укласти договір між ОСББ та іншим об’єднанням  про співучасть у витратах на утримання спільної прибудинкової території та відшкодувати витрати на утримання спільного майна, які здійснить кожна із сторін?

2. У разі можливості укладення договору між двома об’єднаннями про співучасть у витратах на утримання спільної прибудинкової території, яким чином розподілити понесені витрати, зокрема:

пропорційно площі прибудинкової території, яку на даний час обслуговує кожне об’єднання (згідно з умовним розподілом, проведеним забудовником, а після оформлення права користування – в межах виділеної земельної ділянки);

пропорційно загальній площі будинку;

пропорційно загальній площі квартир та нежитлових приміщень;

в рівних частинах для кожного об’єднання?

3. Оскільки обидва об’єднання внесені до Реєстру, чи не будуть зазначені витрати кваліфіковані такими, що не здійснюються виключно для фінансування видатків на утримання таких неприбуткових організацій, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених їх установчими документами, що буде підставою для виключення обох об’єднань з Реєстру?

Щодо питань 1 – 2

По-перше, оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання та укладення відповідних договорів                      не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів у відповідній сфері.

При цьому повідомляємо, що правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об’єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захист їхніх прав та виконання обов’язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначаються Законом України від 29 листопада 2001 року № 2866-ІІІ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» зі змінами (далі –         Закон № 2866).

Об’єднання на підставі ст. 1 Закону 2866 є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону № 2866 основна діяльність об’єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов’язань, пов’язаних з діяльністю об’єднання.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначає Закон України від 14 травня 2015 року  № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» зі змінами (далі – Закон № 417), який регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Прибудинковою територією відповідно до п. 4 частини першої ст. 1 Закону                   № 417 є територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (п. 6 частини першої ст. 1 Закону                   № 417).

Особливості визначення та оформлення прав власності на спільне майно багатоквартирного будинку встановлено ст. 5 Закону № 417.

Так, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Замовник будівництва або попередній власник будинку зобов'язаний передати паспорт об'єкта будівництва та один примірник технічної документації на будинок згідно з переліком, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства, співвласникам в особі їх об'єднання або особі, уповноваженій співвласниками у передбаченому Законом № 417 порядку. У разі якщо об’єднання не створено та уповноважену особу              не визначено, паспорт об'єкта будівництва та примірник технічної документації на будинок передаються управителю, якщо його обрано відповідно до закону.

   Права об’єднання встановлено статтею 16 Закону 2866, відповідно до якої   об’єднання має право відповідно до законодавства та статуту об’єднання визначати, зокрема, порядок користування спільним майном відповідно до статуту об’єднання, укладати договори.

Зауважимо, що головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну житлову політику, державну політику у сфері житлово-комунального господарства є Міністерство розвитку громад та територій України (п. 1 Положення про Міністерство розвитку громад та територій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2019 року № 850) зі змінами).

Отже, питання порядку проведення основної діяльності об’єднань, у тому числі щодо укладення ними договорів в межах такої діяльності, зокрема, щодо відшкодування витрат на утримання спільної прибудинкової території, регулюються нормами Закону № 2866, Закону № 417, цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів у зазначеній сфері та належать до компетенції Міністерства розвитку громад та територій України.

Щодо питання 3

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації               у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені об’єднання.

Права та обов’язки  об’єднання визначаються відповідно статтями 16 – 18 Закону 2866.

Статут об'єднання, як передбачено ст. 7 Закону 2866, складається відповідно до типового статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики і політики у сфері житлово-комунального господарства. У статуті має бути визначено, зокрема, і джерела фінансування, порядок використання майна та коштів об'єднання.

Отже, на підставі викладеного ОСББ, внесене до Реєстру, при здійсненні своєї основної діяльності має дотримуватись вимог Законів № 2866 та № 417,  п. 133.4 ст. 133 Кодексу, у тому числі використовувати свої доходи виключно для реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами, та не здійснювати розподіл таких доходів (прибутків) серед своїх засновників, членів такого ОСББ, працівників, членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Водночас зауважимо, що на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених            пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу) така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств згідно з підпунктами 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

При цьому наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Відповідно до п. 52 ⁸ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).