Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2022 р. № 2231/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства.

Платник податків (далі – покупець) у зверненні повідомив, що планує придбати у фізичної особи (далі – продавець) цінні папери за участі торговця цінними паперами на вторинному ринку.

При цьому продавець має  заборгованість перед покупцем по іншим договірним зобов’язанням, які були оформлені двостороннім договором.

Продавець та покупець мають намір при оформленні договору
купівлі-продажу цінних паперів здійснити взаємозалік вимог, який буде оформлено актом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань: 

1. Чи можна вважати акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог первинним документом, що документально підтверджує здійснення відповідних витрат придбання інвестиційного активу відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

2. Чи можна вважати акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог первинним документом, що документально підтверджує факт та сплату відповідних витрат придбання інвестиційного активу відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу?

3. Чи підтверджує акт взаємозаліку зустрічних однорідних вимог ціну продажу/придбання цінних паперів при визначенні фінансового результату?

Щодо першого – третього питань

Статтею 601 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) передбачена можливість припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Також ст. 602 ЦКУ визначено перелік зустрічних вимог, зарахування яких не допускається, це, зокрема,  сплив  позовної давності,  інші  випадки,  встановлені  договором або законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються  Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу,   відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує, зокрема, доходи з джерела їх походження в Україні.

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в
інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у
п.п. 165.1.40 і 165.1.52  п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно
до підрозділу 9⁴ розділу XX цього Кодексу, з урахуванням норм
підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п.п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

При застосуванні платником податку норм п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковий агент – професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.

Запровадження обов’язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов’язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в
п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Підпунктом 170.2.9 п.170.2 ст.170 Кодексу встановлено, що податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець. Податковий агент під час кожного нарахування платнику інвестиційного прибутку нараховує (утримує) податок за ставкою, визначеною п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, та сплачує (перераховує) утриманий податок до бюджету під час кожного нарахування такого доходу, що не звільняє платника податку від подання річної податкової декларації при отриманні ним доходу, зазначеного у п.170.2 ст.170 Кодексу.

Згідно з п. 3.5 Методики визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 № 1484 (далі – Методика), як документальне підтвердження витрат (крім витрат за операціями з інвестиційними активами, зазначеними в абзацах другому, третьому п. 2.9 розділу II Методики) платником податків повинні бути надані оригінали або належно оформлені копії первинних документів, на підставі яких платник податків здійснив відповідні витрати, а також документів, що підтверджують факт переходу права власності платника податків на відповідні пакети цінних паперів, факт та суму сплати відповідних витрат. У випадку надання платником податків оригіналів документів податковий агент зобов’язаний зберігати належно оформлені копії таких документів протягом строку давності, встановленого Кодексом.

Відповідно до п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 Кодексу платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого Кодексом, документи первинного обліку, у тому числі на  підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку.

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –
Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи визначені
ст. 9 Закону № 996.

Таким чином, документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання цінних паперів, є документи, що засвідчують факт придбання цінних паперів за умови, що вони містять усі реквізити, визначені ст. 9 Закону № 996.

Відповідно до частини другої ст. 6 закону № 996 регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Отже, з питання щодо віднесення акту взаємозаліку зустрічних вимог до первинного документу доцільно звернутися до Міністерства фінансів України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №воєнного стану на території України, введеного Указом Президента 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.