Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2022 р. № 2235/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що у зв’язку із дорожньо-транспортною пригодою фізична особа через свого представника звернулася до товариства із заявою на виплату страхового відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування, а в подальшому із заявою щодо зміни напрямку виплати страхового відшкодування на особистий рахунок свого представника.

Товариство виплатило страхове відшкодування, але утримало із суми страхового відшкодування податок на доходи фізичних осіб та військовий збір та сплатило дані податки, зазначивши, що виплачені кошти для представника не є страховим відшкодуванням, оскільки представник не має статуса, визначеного умовами договору. При цьому товариство не враховувало, що представник діяв від імені та в інтересах потерпілого вигодонабувача згідно нотаріальної довіреності.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання правомірності дій товариства щодо утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (далі – Закон № 85) добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Одним із видів обов’язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (п. 9 частини першої ст. 7 Закону № 85).

Відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України
від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі – Закон № 1961), згідно з п. 22.1 ст. 22 якого у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону № 85 страхове відшкодування – це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому страхова виплата – це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (ст. 1 Кодексу).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є, зокрема,  загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку встановлено ст. 165 Кодексу, згідно з п.п. «в» п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхової виплати, страхового відшкодування або викупна сума, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента або страховика-нерезидента, іншого ніж довгострокове страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавне пенсійне забезпечення, та сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі виконання умови, за якою під час страхування цивільної відповідальності сума страхового відшкодування, а під час страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів – сума страхових (регламентних) виплат, страхових відшкодувань, що здійснюються Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не може перевищувати розмір шкоди, фактично заподіяної вигодонабувачу (бенефіціару), що визначається за звичайними цінами на дату такої страхової виплати.

Слід зауважити, що норми зазначеного підпункту поширюються на суму страхового відшкодування, яка виплачується безпосередньо страховиком фізичній особі (вигодонабувачу).

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24.12.2010 № 997 затверджено Порядок застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Податкового кодексу України щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління (далі – Порядок).

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено умови, за яких сума страхового відшкодування, отримана платником податку від страховика-резидента при страхуванні цивільної відповідальності, визначена п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 розділу IV Кодексу, не включається до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, згідно з п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
пунктах 3 і 4 п. 170.13 ¹ ст. 170 Кодексу.

Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу
(п.п. 164.2.20 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16 ¹  підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16 ¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, сума страхового відшкодування, отримана платником податку за договором страхування цивільної відповідальності від страховика-резидента не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку – фізичної особи за умови дотримання, зокрема, вимог п.п. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Кодексу та Порядку, тобто не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та звільняється від оподаткування військовим збором.

Разом з тим, у разі якщо сума страхового відшкодування перевищує вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення договору страхування, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), податковий агент від суми такого перевищення утримує та сплачує (перераховує) до бюджету податок за ставкою, визначеною у п. 167.1 ст. 167 розділу IV Кодексу (п.п.  3.2 п. 3 розділу ІІ Порядку). Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором.

Крім того, у разі якщо кошти виплачуються страховиком (страховою компанією) платнику податку – фізичній особі – резиденту, яка не є страхувальником за договором страхування, такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, кожний конкретний випадок виникнення податкових відносин слід розглядати з урахуванням документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, зокрема, договір доручення, страхування.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексутимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема,статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платниківподатків та контролюючихорганівзупиняєтьсяперебігстроків, визначенихподатковимзаконодавством та іншимзаконодавством, контроль за дотриманнямякогопокладено на контролюючіоргани, крімвипадків, передбаченихзазначенимпідпунктомКодексу.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.