Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2022 р. № 2245/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) на дохід, виплачений за рішенням суду колишньому працівнику у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло у 2021 році.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що на підставі рішення зобов’язаний виплатити колишньому працівнику суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В ході виконання вказаного рішення суду органами державної виконавчої служби винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на банківських рахунках юридичної особи. Така виплата відбувається примусово.

У зв’язку з чим платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є базою нарахування єдиноговнескусума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яку юридична особа зобов’язана сплатити звільненому працівнику?;

2. Чи є юридична особа податковим агентом у джерела такої виплати та чи виникає обов’язок щодо оподаткування зазначеної суми середнього заробітку податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?;

3. Чи правомірно органи державної виконавчої служби проводять примусове виконання рішення суду без сплати єдиного внеску, податку на доходи фізичних осіб та військового збору?

 

Згідно зі ст. 47 Кодексу законів про працю (далі – КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений ст. 116 строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в ст. 117 КЗпП відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Щодо першого питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464).

Згідно з частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.

Разом з цим відповідно до частини сьомої ст. 7 Закону № 2464 перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, п. 5 розділу I якого встановлено, що відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні, не є базою нарахування єдиного внеску.

Отже, дохід у вигляді суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є базою нарахування єдиноговнеску.

Щодо другого питання

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу.

Відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування фізичної особи – резидентає загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого, зокрема, включаються інші доходи, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Також вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX«Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX«Перехідні положення»Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу.

Таким чином, дохід у вигляді середньогозаробітку за час затримки розрахунку при звільненні, нарахований на підставі рішення колишньому працівнику є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором.

Зауважуємо, що обов’язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску з доходу, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду,у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, виникає у юридичної особи (боржника), незалежного від того, що виплату зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу.

При цьому податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені Кодексом для платників податків
(п. 18.2 ст. 18 Кодексу).

Щодо третього питання

Питання, щодо правомірності проведення примусового виконання рішення суду органів державної виконавчої служби не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).