Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2022 р. № 2251/ІПК/99-00-21-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань коригування фінансового результату до оподаткування для цілей податку на прибуток при здійсненні операцій з юридичними особами – резидентами України, що мають бенефіціарного власника – резидента російської федерації, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що компанія є платником податку на прибуток і в першому півріччі 2022 року отримувала комплекс послуг з наймання працівників та надання таких працівників для подальшого виконання ними роботи в компанії від юридичної особи – резидента України (далі – аутстаффінгова компанія). Договір про надання таких послуг укладено в березні 2019 року. Звітним періодом для цілей приймання-передачі наданих послуг та їх оплати був календарний місяць. Відповідно, в податковому обліку компанія проводила нарахування витрат на підставі актів про надання послуги за відповідний календарний місяць їх надання.

Нещодавно компанія виявила, що бенефіціарним власником аутстаффінгової компанії є громадянин російської федерації. Водночас, компанія не має підтвердження бенефіціарності у розумінні валютного законодавства.

Аутстаффінгова компанія протягом березня – червня 2022 року продовжувала сплачувати заробітну плату, податки, ЄСВ щодо працівників, залучених для надання послуг компанії. Обслуговуючий банк оплату послуг аутстаффінгової компанії не блокував.

У заявника виникло питання щодо правомірності операцій з вказаним контрагентом у зв’язку з військовою агресією російської федерації, а також встановлення Україною мораторію на виконання грошових та інших зобов’язань перед юридичними особами, кінцевим бенефіціарним власником яких є громадяни російської федерації, а також податкові наслідки щодо вже здійснених операцій.

Підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією російської федерації» (далі – Постанова) встановлено, що для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв’язку з військовою агресією російської федерації установити до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи (далі - особи, пов’язані з державою-агресором):

громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.

Підпунктом 1 п. 2 Постанови встановлено, що правочини (у тому числі довіреності), укладені з порушенням мораторію, визначеного п. 1 цієї постанови, у тому числі якщо ними передбачається відповідне відчуження у майбутньому, є нікчемними.

У свою чергу не вважаються особами, пов’язаними з державою- агресором в розумінні Постанови українські компанії, кінцевим бенефіціарним власником або акціонером яких є громадянин російської федерації, який проживає на території України на законних підставах.

Згідно визначення, наведеного у ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України» проживання на території України на законних підставах –це проживання в Україні іноземця чи особи без громадянства, які мають:

у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року відмітку про постійну чи тимчасову прописку на території України або зареєстрували на території України свій національний паспорт, або

посвідку на постійне чи тимчасове проживання на території України, або

військовий квиток, виданий іноземцю чи особі без громадянства, які в установленому порядку уклали контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України, або

посвідчення біженця чи документ, що підтверджує надання притулку в Україні.

Таким чином, вищенаведена заборона не може бути застосована, зокрема до юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни російської федерації, які мають один із наведених вище документів, які підтверджують проживання на території України на законних підставах.

Згідно інформації, наведеної в листі Міністерства юстиції України від 08.03.2022 № 24560/8.1.3/10-22, застосування встановленої Постановою заборони потребує з’ясування наявності або відсутності у відповідного громадянина російської федерації документів, які підтверджують його проживання на території України на законних підставах.

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 4 та 6 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України» встановлено, що до функцій  Національного банку, зокрема, відноситься встановлення для банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а такожрегулює діяльність надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, визначає порядок надання платіжних послуг та обмежених платіжних послуг, здійснює нагляд за діяльністю учасників платіжного ринку.

Оскільки питання законності банківського обслуговування компаній, кінцевим бенефіціарним власником яких є громадяни російської федерації, а також правомірність здійснення банківських операцій ізтакими компаніями, входить до компетенції Національного банку України, то з питання правомірності здійснення розрахункових операцій з аутстаффінговою компанією, бенефіціарним власником якої є громадянин російської федерації, необхідно звернутись до Національного банку України.

Відповідно до п.п. 2⁴ п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» основними завданнями Мін'юсту є, зокрема, забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Отже, питання визначення правочинів нікчемнимивходятьдо компетенції Міністерства юстиції України.

Пунктом 1.1 ст. 1 Кодексу встановлено, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу.

Відповідно до ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексуоб’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Абзацом другим п. 44.1 ст. 44 Кодексу встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема  у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже питання ведення бухгалтерського обліку відносяться до компетенції Міністерства фінансів України.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Форма Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1415/27860 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28 квітня 2017 року № 467).

Податкова декларація подається за звітний період в установлені Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або в разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є (п. 49.1 та  п. 49.2 ст. 49 Кодексу).

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Кодексу податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 Кодексу, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком.

Пунктом 46.4 ст. 46 Кодексу встановлено, що якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов’язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід’ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

При цьому, відповідно до абзацу шостого п. 69.1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу у разі самостійного виправлення платником податків у податкових періодах до 25 липня 2022 року, з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 цього Кодексу, помилок, що призвели до заниження податкового зобов'язання у звітних (податкових) періодах, що припадають на період дії воєнного стану, такі платники звільняються від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 цього Кодексу, та пені.

Відповідно до п. 52 прим. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.