Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.12.2022 р. № 2261/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Громадської організації «______» (далі – Громадська організація)                     щодо окремих питань здійснення діяльності громадським об’єднанням у статусі  неприбуткової організації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє. 

Згідно із зверненням діяльність Громадської організації, внесеної до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), направлена на захист прав, свобод та інтересів внутрішньо переміщених осіб, жителів тимчасово окупованих територій та осіб, що постраждали внаслідок російської військової агресії та тимчасової окупації, жертв порушення прав людини і сприянню в поліпшенні ситуації в Україні в період війни.

З початку військової агресії російської федерації проти України Громадська організація за запитом бенефіціарів (відділи освіти, лікарні, школи, дитячі садки, ліцеї, пансіонати та інші) закуповує у суб’єктів господарювання товари (постільні приналежності, ліжка, подушки, електротовари, меблі, спортивний інвентар, сантехніка тощо) та на підставі договору про надання благодійної допомоги та акту приймання-передачі безоплатно передає бенефіціарам товари. Крім того, Громадська організація у роздріб купує товари в інтернет - магазинах для подальшої передачі бенефіціарам.     

 Враховуючи викладене вище, Громадська організація просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи може Громадська організація закуповувати у контрагентів  товари, які не мають КВЕД 46.90 (неспеціалізована оптова торгівля), якщо метою закупівлі є подальша передача товарів постраждалому населенню?

2. Чи може Громадська організація купувати в інтернет - магазині товар, який має лише КВЕД 47.91 (роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет)?

3. Чи повинен інтернет - магазин мати інший КВЕД, який би відповідав асортименту товару, що продають на замовлення?  

  

Щодо питань 1 – 3

Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1             ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання організації господарської діяльності, у тому числі визначення видів економічної діяльності, не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами Господарського кодексу України (далі – ГКУ), інших нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.

При цьому, ГКУ  визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (частина перша ст. 1 ГКУ).

Як передбачено ст. 259 ГКУ, вид господарської діяльності має місце у разі об'єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати ряд процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

У правовому регулюванні господарської діяльності та у здійсненні державного управління економікою мають враховуватися особливості здійснення суб'єктами господарювання окремих видів цієї діяльності.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі –
КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України
від 11.10.2010 № 457.

Відповідно до розділу 1 КВЕД ДК 009:2010 КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності               не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Тобто наявність того чи іншого КВЕДу само по собі не спричиняє жодних правових наслідків, не є визначальним не тільки для обов’язку застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, а й для створення інших прав та обов’язків, є лише статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації.

 

Щодо оподаткування громадського об’єднання у статусі неприбуткової організації

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

Зауважимо, що згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу передача майна, надання послуг неприбутковою організацією, використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, за умови що такі послуги, майно добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на спеціальні рахунки, відкриті Національним банком України для збору коштів, та/або наданням благодійної допомоги фізичним особам, які не є засновниками, учасниками таких організацій або пов’язаними з ними особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом України від 05 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі – Закон № 5073).

Так, відповідно до частини першої ст. 1 Закону № 5073 благодійна діяльність – це добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених цим Законом цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара; благодійником є дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Благодійною пожертвою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до Закону № 5073 (частина перша ст. 6 Закону № 5073).

Тобто здійснення благодійних пожертв в рамках проведення благодійної діяльності має відбуватися у порядку, встановленому Законом № 5073.

До неприбуткових організацій, згідно з  п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені, громадські об’єднання.

Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об’єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» зі змінами (далі – Закон № 4572).

Згідно з частиною першою ст. 1 Закону № 4572 громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (частина третя ст. 1 Закону            № 4572).

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

До одного з принципів утворення і діяльності громадських об’єднань відноситься відсутність майнового інтересу, що згідно з частиною шостою            ст. 3 Закону № 4572 передбачає, що члени (учасники) громадського об'єднання не мають права на частку майна громадського об'єднання та не відповідають за його зобов'язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об'єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об'єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статут громадського об'єднання, як встановлено частиною першою ст. 11 Закону № 4572,  має містити відомості, зокрема, про мету (цілі) та напрями його діяльності; джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання.

Відповідно до частини першої ст. 24 Закону № 4572 громадське об'єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об'єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об'єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

Громадські об’єднання зобов’язані, зокрема, здійснювати заходи контролю, щоб забезпечити зарахування і витрачання повністю всіх коштів у спосіб, що узгоджується з цілями та завданнями заявленої діяльності громадського об'єднання (п. 3 частини сьомої ст. 23 Закону № 4572).

Отже, для громадської організації, включеної до Реєстру, обов'язковими умовами у статусі неприбуткової організації є, зокрема, використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на своє утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами в межах профільного закону, а також заборона розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб.

Щодо надання благодійної допомоги громадською організацією у статусі неприбуткової, то здійснення такою організацією благодійної пожертви бенефіціару повинно відповідати напрямам і меті діяльності громадської організації (надавача такої допомоги), не суперечити вимогам Законів                      № 5073 та № 4572,  виключати ознаки майнового інтересу членів (учасників) такої організації та не має використовуватися для вигоди членів (учасників) цієї організації.

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

При цьому зазначимо, що серед можливих отримувачів благодійної допомоги згідно з п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу є фізичні особи, які не є засновниками, учасниками неприбуткової організації або пов’язаними з ними особами та які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, де проводяться (проводилися) бойові дії, та/або вимушено залишили місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах та, в тому числі, взяті у встановленому законодавством порядку на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.  

Відповідно до вимог абзацу дев’ятого п. 46.2 ст. 46 Кодексу  неприбуткові підприємства, установи та організації, визначені пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, подають звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт) за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та річну фінансову звітність.

При цьому формування доходів та видатків, що відображаються у Звіті, форма якого затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.06.2016 № 553 у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 469,  здійснюється за правилами бухгалтерського обліку.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених  пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Відповідно до п. 52 ⁸ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом. 

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).