Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2022 р. № 2279/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку третьої групи, основна діяльність – надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (КВЕД 68.20). Товариство є власником нежитлових приміщень у багатоквартирному жилому будинку (далі – Будинок), з об’єднанням співвласників якого Товариство уклало договір відносин власників житлових та нежитлових приміщень від 01.07.2017 щодо утримання Будинку. Товариство повідомило про нарахування та сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та земельного податку, на підставі приписів п. 287.8 ст. 278 Кодексу.

Товариство, посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, ставить під сумнів правомірність нарахування та сплату земельного податку та запитує щодо наявності у нього податкових зобов’язань із справляння земельного податку у разі відсутності оформленого речового права на земельну ділянку й можливості скасування нарахованих сум податку.

Згідно з п. 287.8 ст. 287 Кодексу власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Така умова не визначає підстави для справляння земельного податку за площі земельної ділянки під нежилими приміщеннями (їх частин) багатоквартирного будинку, а регламентує обсяги податкових зобов’язань зі сплати податку.

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Кодексу).

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема права на земельну ділянку, на якій розташований будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Тобто Товариство, яке володіє нежитловими приміщеннями у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі (ст. 260 Земельного кодексу України) має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на земельну ділянку, на якій розташований Будинок, та здійснила реєстрацію цих прав.

Стосовно можливості подання уточнюючих податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) з розрахунком зменшених річних сум податкових зобов’язань, то відповідно до ст. 50 Кодексу платники податків мають право самостійно уточнювати свої узгоджені податкові зобов’язання шляхом подання уточнюючих розрахунків (з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 Кодексу) до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку.

Звертаємо увагу, що п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, передбачено зупинення перебігу строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).