Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.12.2022 р. № 2288/ІПК/99-00-21-02-02-09

Державна податкова служба України розглянула звернення громадянина Киргизької Республіки щодо оподаткування доходів нерезидента від здійснення операцій із продажу корпоративних прав у статутному капіталі резидента України та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, юридична особа – резидент Румунії (далі – Нерезидент) володіє корпоративними правами юридичної особи – резидента України (далі – Товариство). Частка нерезидента у статутному капіталі  Товариства складає 35%. Нерезидент планує здійснити операцію з продажу корпоративних прав у статутному капіталі Товариства на користь фізичної особи резидента Киргизької Республіки.

Питання:

Чи виникає із факту продажу частки нерезидента в статутному капіталі товариства- резидента України обов’язок зі сплати податку на прибуток підприємств, у разі якщо продаж здійснюється за ціною, що перевищує номінальну вартість частки, за яку вона була придбана, враховуючи, що Законом України від 21.10.1997 № 586/97-ВР ратифіковано Конвенцію між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу?

Якщо обов’язок зі сплати податку на прибуток підприємств в зазначеному вище випадку виникає, то:

1. Хто має сплачувати такий податок?
2. В який строк має бути сплачено такий податок?
3. В якому порядку, зокрема на який рахунок має бути сплачено податок?
4. В якому розмірі має бути сплачено податок?

Щодо питання 1-4

Корпоративні права – права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначено п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу до доходів нерезидента з джерелом їх походження з України, які підлягають оподаткуванню згідно з цим пунктом, належить, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:

цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.«а»п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу;

акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.«а»п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу, що відповідають таким умовам:

а) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав іноземної юридичної особи на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок акцій, часток в українській юридичній особі, які належать зазначеній іноземній юридичній особі прямо або опосередковано, та

б) у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість акцій, часток в українській юридичній особі на 50 і більше відсотків утворюється за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій українській юридичній особі або використовується такою українською юридичною особою на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

акцій, корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи - резидента України, за умови що у будь-який час впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, вартість таких акцій, корпоративних прав на 50 і більше відсотків утворювалась за рахунок нерухомого майна, яке розташовано в Україні та належить такій юридичній особі - резиденту України або використовується такою юридичною особою - резидентом України на підставі договору операційної або фінансової оренди (лізінгу) чи аналогічного договору, і таке використання має відображатися в обліку такої юридичної особи як актив, у тому числі актив з права користування, згідно з вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Вартість акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав (для цілей абзаців четвертого та шостого п.п. «е» цього підпункту) та нерухомого майна (для цілей абзаців п’ятого та шостого п.п. «е» цього підпункту) визначається на підставі балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку як найвища сума у будь-який момент часу впродовж 365 днів, що передують продажу або іншому відчуженню, та підлягає порівнянню з вартістю іншого майна (активів) згідно з балансовою (залишковою) вартістю за даними бухгалтерського обліку такої юридичної особи.

Отже, на підставіабзацу другого п.п.«е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексудо доходів нерезидента з джерелом їх походження з України,належить прибутокнерезидента від здійснення операцій з продажу корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів (крім цінних паперів, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.«а»п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу).

Резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України(п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті «е» підпункту 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.

Таким чином, якщо Нерезидент здійснює продаж корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України, то прибуток Нерезидента від продажутаких корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи – резидента України підлягає оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу як доходи з джерелом походження з України від здійснення операцій, визначених абзацом другим п.п.«е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу,якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України.

Такий прибуток визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу корпоративних прав, та документально підтвердженими витратами Нерезидента на їх придбання.

При цьому податковим агентом щодо доходів Нерезидента виступає нерезидент–покупець, який здійснює на користь Нерезидента або уповноваженої ним особи виплату у вигляді доходу від продажу корпоративних прав резидента України.

Такий нерезидент-покупець зобов’язаний стати на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням української юридичної особи, корпоративні права якої придбає. Взяття на облік таких нерезидентів здійснюється в порядку, встановленому п. 64.5 ст. 64 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування тапопередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу,ратифікованої Верховною Радою України 21.10.1997 (Закон України № 586/97-ВР), яка набрала чинності 17.11.1997
(далі – Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав»  (ст. 1 Конвенції) та поширюються на податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції).

У розумінні Конвенції термін «особа»  включає фізичну особу, компанію та будь-яке інше обʼєднання осіб в тій або іншій Договірній Державі;термін «компанія»  означає будь-яке корпоративне обʼєднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Критерії для визначення резиденції осіб, на яких поширюється Конвенція, встановлено ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Доходи резидента Румунії, вказаного у зверненні, отримані ним в результаті здійснення операції з продажу його частки як учасника товариства, відносяться до категорії доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, отриманих від відчуження корпоративних прав (інвестиційних активів), які підлягають оподаткуванню податком на прибуток (який є податком, на який поширюється Конвенція), і в контексті Конвенції оподаткування таких доходів регулюватиметься положеннями ст. 13 (Доходи з капіталу).

Відповідно до п. 1 ст. 13 Конвенції «доходи, що одержуються резидентом Договірної Державивід відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 і яке розташоване у другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у Договірній Державі, в якій таке майно знаходиться».

Пунктом 2 ст. 13 Конвенції визначено, що«доходи, одержуванірезидентом ДоговірноїДержавивід відчужування:

а) акцій, вартість або більша частина вартості яких одержується прямо абопосередньо віднерухомогомайна,яке розташоване в другій Договірній Державі; або

b) паїв у партнерстві, активи якого складаються переважно з нерухомого майна, розташованого в другій Договірній Державі, або з акцій, як вони визначені в підпунктіа)вище,можутьоподатковуватись у цій другій Державі».

«Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться у пунктах 1, 2, 3 і 4,оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа, що відчужує майно» (п. 5 ст. 13 Конвенції).

Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції термін «нерухоме майно»  повинен мати значення, яке він має згідно з законодавствомДоговірноїДержави, в якій міститься майно, що розглядається. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати все майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, що використовується в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів; морські, повітряні судна, залізничний і автотранспорт не розглядаються як нерухоме майно.

«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у ній, буде мати те значення, яке він має за законодавством цієї Договірної Держави стосовно податків, на які поширюється Конвенція, якщо із контексту не випливає інше»  (п. 2 ст. 3 Конвенції).

З урахуванням зазначеного, доходи, отримані особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Румунії, що є учасником товариства - резидента України, від відчужуваннячастки у статутному капіталі української компанії,активи якої складаються переважно з нерухомого майна, розташованого в Україні, або з акцій, вартість або більша частина вартості яких одержується прямо або посередньо від нерухомого майна, розташованого в Україні, підпадають під дію п. 2 ст. 13 Конвенції, тобто оподатковуються в Україні за правилами оподаткування таких доходів, визначеними відповідними положеннями Кодексу.

Доходи резидента Румунії, отримані від відчуження паїв (часток) у статутному капіталі резидента України, інших, ніж ті, що визначені у п. 2 ст. 13 Конвенції, відповідно до п. 5 ст. 13 Конвенції підлягають оподаткуванню у країні, резидентом якої є особа, що відчужує такі паї (частки), тобто у Румунії, і, відповідно, ці доходи звільняються від оподаткування в Україні.

Відповідно до п. 52 прим. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.