Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2022 р. № 2321/ІПК/20-40-04-02-07

Головне управління ДПС у Харківській області на звернення Товариства  щодо обчислення земельного податку, та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) повідомляє.

Товариство поінформувало, що має на праві власності (договір купівлі – продажу) земельну ділянку з цільовим призначенням «03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов’язаною з отриманням прибутку».

Товариство просить надати обґрунтування правильності застосування
з 01 липня 2020 коефіцієнту функціонального призначення (Кф) при розрахунку нормативної грошової оцінки землі, а також принципу пропорційності при визначенні оподаткованих площ, що здаються в оренду та які використовуються для власної господарської діяльності.

Крім того, Товариство запитує чи являється пільгою для платників єдиного податку їх звільнення від обов’язку сплати земельного податку, а також чи замінюється сплата земельного податку (як і інших податків) податком з обороту.

Визначення функціонального призначення земельної ділянки належить до елементів землевпорядних робіт, схвалення результатів яких уповноваженими органами здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про землеустрій», у тому числі й під час прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження нормативної грошової оцінки земель (далі – Оцінка).

Отже, для обчислення податкових зобов’язань із земельного податку застосовується Оцінка (одним із елементів якої є коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки), яка набрала чинності на підставі технічної документації, затвердженої рішенням органу місцевого самоврядування з урахуванням кумулятивного коефіцієнту індексації з дати затвердження такої Оцінки.

З питань визначення нормативної грошової оцінки та цільового призначення земельних ділянок (в тому числі наданих в оренду) суб'єкту господарювання необхідно звернутися до відповідного територіального органу Держгеокадастру.

Разом з тим, віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок приватної власності - їх власниками (п.2 ст.20 Земельного кодексу України).

Відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої – третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Отже, з 1 липня 2020 впроваджено обмеження в частині звільнення суб’єктів господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування (друга – третя групи), від справляння Податку якщо надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) є основним або одним із видів діяльності такого суб’єкта.

Відповідно до ст. 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.

Для коректного застосування преференції, визначеної пп. 4 п. 297.1
ст. 297 ПКУ, у договорі оренди (найму, позики) нерухомого майна площа або частка земельної ділянки, яка разом з об'єктами нерухомості передається в користування, має бути визначена власником земельної ділянки або постійним землекористувачем з дотриманням вимог п. 286.6 ст. 286 ПКУ - пропорційно тій частині площі об'єкта нерухомості, що передана в оренду (найм, позику). У такому випадку Податок нараховується пропорційно тій частині площі об'єкта нерухомості, що передана в оренду (найм, позику), з урахуванням прибудинкової території.

Отже, звільнення, що передбачене пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ, поширюється виключно на площу або частку земельної ділянки, що використовується Товариством для провадження своєї господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених гл. 1 р. XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).

При застосуванні норми пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПКУ для обчислення податкових зобов'язань із земельного податку суб'єкти господарювання, що обрали спрощену систему оподаткування, повинні керуватися приписами постанови колегії суддів палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24.11.2015 N 826/14703/13-а в частині того, що спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у п. 297.1 ст. 297 ПКУ, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Отже, платники єдиного податку в першу чергу звільняються від обов’язку подання податкової звітності та в подальшому від нарахування та сплати відповідних податків.

Вищезазначене звільнення не передбачено нормами ст. 282, 283 ПКУ, в зв’язку з чим несплата земельного податку не вважається пільгою для платників єдиного податку.

Водночас повідомляємо, що юридичні особи, які мають право на пільгу по сплаті земельного податку, згідно ст. 282 ПКУ та рішень органів місцевого самоврядування, не звільняються від обов’язку подання податкової звітності та, відповідно, зобов’язані декларувати суму пільги по земельному податку.

Оскільки, платники єдиного податку взагалі не подають податкову звітність і не обчислюють суму пільги, це ще раз підтверджує факт того, що несплата земельного податку являється лише заміною сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку.

У відповідності до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.