Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2022 р. № 2324/ІПК/99-00-05-01-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернень Товариства про надання податкової консультації щодо застосування положень статті 36 Податкового кодексу України (далі – ПК України), у зв’язку із введеним в дію Указом Президента України рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо Товариства та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ ПК України, повідомляє.

Згідно наведеної у зверненнях інформації Товариство спеціалізується на продажі держоблігацій та повному інвестиційному обслуговуванні: операцій з цінними паперами, створенні інвестиційного портфеля, підборі варіантів на ІРО. Товариство є інвестиційним партнером фізичних та юридичних осіб, та відповідно має економічні та фінансові зобов’язання перед ними, проводить активну господарську діяльність, є платником податків та обов’язкових платежів до бюджету.

Указом Президента України уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (далі – рішення РНБО), в результаті чого до Товариства застосовано ряд обмежувальних заходів (санкцій), серед яких  зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань.

У зв’язку з викладеним у Товариства виникли питання щодо виконання обов’язку зі сплати податків і зборів, передбаченого статтею 36 ПК України у розрізі із застосованими обмежувальними заходами, а саме:

1. Чи є податковий обов’язок безумовним і першочерговим стосовно санкцій, введених відносно Товариства на підставі рішення РНБО та чи є це безумовним для банків України для проведення платежів для погашення податкових та інших зборів?
2. Чи звільняється Товариство від податкового обов’язку обчислювати, декларувати та/або сплачувати суми податків та зборів в порядку і строки, визначені ПК України, у зв’язку із введенням відносно нього санкцій на підставі рішення РНБО?
3. У разі, якщо Товариство не звільняється від податкового обов’язку обчислювати, декларувати та/або сплачувати суми податків та зборів в порядку і строки, визначені ПК України, у зв’язку із введенням відносно нього санкцій на підставі рішення РНБО чи нестиме Товариство відповідальність, якщо так, то яку?
4. У разі якщо Товариство не звільняється від податкового обов’язку обчислювати, декларувати та/або сплачувати суми податків та зборів в порядку і строки, визначені ПК України, у зв’язку із введенням відносно нього санкцій на підставі рішення РНБО, яким чином має діяти Товариство щоб не нести відповідальність, визначену законом?

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Також статтею 36 ПК України визначено, що податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку з обчислення, декларування та/або сплати суми податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Щодо першого та другого питань

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про санкції» з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції).

Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність.

Частиною першою статті 4 зазначеного Закону встановлені види санкцій, які можуть бути застосовані. До вказаного переліку, серед іншого, відноситься блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань (пункти 1, 5).

Керуючись Законами України «Про санкції» та «Про Національний банк України» Правлінням Національного банку України прийнято Постанову від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (зі змінами, далі - Постанова № 654).

Підпунктом 7 пункту 1 Постанови № 654 постановлено банкам України, серед іншого, заблокувати кошти/зупинити фінансові операції осіб, зазначених у санкційних списках, у такому порядку, зокрема:

- банк зобов’язаний відмовити у виконанні розрахункового документа клієнту, зазначеному в санкційних списках, що є ініціатором переказу та до якого застосовані санкції «блокування активів» та/або «зупинення фінансових операцій» (абзац 5);

- банк повертає клієнту розрахунковий документ без виконання і проставляє на ньому напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на Закон України «Про санкції» та указ Президента України, яким уведено в дію відповідне рішення Ради національної безпеки та оборони України, прийняте відповідно до частини третьої статті 5 Закону України «Про санкції») та підписи відповідального виконавця і працівника, який виконує функції контролера, із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, та дати (абзац 10).

В свою чергу, податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункт 36.3 статті 36 ПК України).

При цьому ПК України не передбачено будь-яких виключень щодо нарахування, декларування та сплати податків і зборів для платників податків, що перебувають під дією обмежувальних заходів (санкцій) згідно рішень РНБО.

Абзацом першим пункту 49.2 статті 49 ПК України визначено, що платник податків зобов’язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абзаців першого та третього пункту 87.1 статті 87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов’язку несе платник.

Це визначено статтею 109 ПК України, відповідно до якої податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб’єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Щодо третього питання

Як визначено пунктом 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Згідно з пунктом 120.1 статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов’язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов’язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В свою чергу, сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України є податковим боргом.

Відповідно до пункту 124.1 статті 124 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім грошового зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положеннями статті 123 ПК України передбачені штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов’язання та/або іншого зобов’язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення бюджетного відшкодування або виявлення фактів використання податкових пільг не за цільовим призначенням чи всупереч умовам чи цілям їх надання.

Також, платникам податків за прострочку сплати грошового зобов’язання нараховується пеня у порядку та розмірах, визначених статтею 129 ПК України.

Щодо четвертого питання

Як зазначено положеннями пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку                  (в тому числі осіб, прирівняних до нього).

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно аналізу зазначеного пункту статті 109 ПК України однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб’єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб’єкта такого правопорушення (платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього)).

В той же час платник податку (в тому числі особи, прирівняні до нього), який/які вжили достатніх заходів щодо дотримання правил та норм податкового законодавства не можуть вважатись такими, що діяли нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Додатково зазначаємо, що на підставі пункту 52⁸, підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зупинено перебіг

строків, зокрема щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПК України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.