Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2022 р. № 2337/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо права на зарахування в Україні сплаченого у Франції податку з дивідендів, отриманих від компанії – резидента Франціїі в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що в 2019 – 2020 роках отримав дивіденди з джерелом походження з …. Такі доходи були задекларовані в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2019-2020 роки.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання чи є довідка …. документом, на підставі якого можливо зменшити податкове зобов’язання на суму податків, сплачених у ….

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Підпунктом 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів (п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загальногорічного оподатковуваного доходу платника податку–отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію про майновий стан і

доходи (далі–Декларація), та оподатковується за ставкою18 відс., визначеноюп. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою 9 відс., визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу ставка податку на доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, встановлюється у половинному розмірі ставки, визначеної у п. 167.1 цієї статті, тобто 9 відсотків.

При цьому під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором                    (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Водночас відповідно до п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу, у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку на доходи фізичних осіб може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, вінвизначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у Декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 Кодексу, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до 31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену Кодексом та іншими законами.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, ратифікована Верховною Радою України (Закон України про ратифікацію від 03.03.1998 № 150/98-ВР), яка набрала чинності 01.11.1998 (далі – Конвенція), застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції). Положення Конвенції поширюються на існуючі в Договірних Державах (Україні та Франції) податки, одним із видів яких, зокрема,  в Україні є «прибутковий податок з громадян» (далі – український податок), у Франції –«прибутковий податок» (далі – французький податок) (п. 3 ст. 2 Конвенції).

Для цілей цієї Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).

Критерії для визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено положеннями ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Статтею 23 (Усунення подвійного оподаткування) Конвенції встановлено правила зарахування Договірними Державами податків, на які поширюються положення Конвенції. Так, зокрема, відповідно до п. 2 ст. 23 Конвенції «в Україні подвійне оподаткування усувається таким чином:

а) Зурахуваннямположеньзаконодавства України, щостосуєтьсязвільненняподатку, сплаченого на території за межами України (які не будутьсуперечитиголовним принципам цього пункту), на французькийподаток, сплачуваний за законодавствомФранції, а відповідно до цієїКонвенції прямо або шляхом вирахування, на прибуток, доходи з джерел, розташованих у Франції, або на майно, щопідлягаєоподаткуванню, розташоване у Франції, дозволяється кредит проти будь-якогоукраїнськогоподатку, обчислюваногостосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовноякихобчислюєтьсяукраїнськийподаток;

b) Цівирахування в будь-якомувипадку не повинніперевищуватитієїчастиниподатку з доходу, податку з прибуткуабоподатків з майна, як булопідраховано до наданнявирахування, яка стосується доходу, прибуткуабо майна, щоможутьоподатковуватись в Україні, залежновідобставин».

Слід зазначити, що положення ст. 23 Конвенції встановлюють загальні правила щодо усунення подвійного оподаткування осіб, які у розумінні Конвенції є резидентами договірних Держав – України та Франції, і не регулюють питання процедурного характеру, які можуть виникати в кожній з держав-учасниць Конвенції при її практичному застосуванні.  Такі питання вирішуються кожною Договірною Державою в межах національного законодавства в процесі адміністрування податків, на які поширюється  Конвенція, залежно від випадку.

Таким чином, при визначенні податкових зобов’язань платника податку на доходи фізичних осіб – резидента України, який отримує дивіденди від резидента Франції, з урахуванням французького податку має враховуватись встановлений Кодексом, загальний порядок зарахування в Україні податків, сплачених резидентами України з іноземних доходів, зокрема виконуватись вимоги цього порядку щодо надання відповідних документальних підтверджень (п. 13.5 ст. 13 «Усунення подвійного оподаткування» Кодексу).    Водночас звертаємо увагу, що, як свідчить практичний досвід, державним органом іноземної країни, який видає довідку про сплату відповідного податку за кордоном України, зазначеним у п. 13.5 ст. 13 Кодексу, може бути компетентний орган, вказаний у відповідному міжнародному договорі про уникнення подвійного оподаткування. Зокрема, з метою застосування відповідних положень Конвенції компетентним органом стосовно Франції є «Міністр управління бюджетом або його повноважний представник».

Разом з цим зауважуємо, що норми Конвенції не поширюються на військовий збір.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.