Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2022 р. № 2341/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо сплати земельного податку (далі – Податок), та керуючись ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило, що є платником єдиного податку третьої групи, основним видом діяльності якого – «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (код КВЕД 68.20), та має у власності нежитлове приміщення, розташоване в багатоквартирному жилому будинку (далі – Об’єкт, Будинок).

Товариство, посилаючись на положення п. 286.1 ст. 286 Кодексу, якими розширено перелік підстав для нарахування Податку, запитує, чи виникає обов’язок із сплати Податку, якщо правовстановлюючі документи на земельну ділянку (далі – Ділянка) у Товариства відсутні, а у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано лише право власності на Об’єкт.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування земельного податку, зокрема є: дані державного земельного кадастру; дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю); дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), до повноважень якої належить забезпечення ведення та адміністрування Державного земельного кадастру (Кадастр), на виконання п.п. 2 п. 1 Указу Президента України від 22.07.2019 № 542/2019 «Про заходи щодо протидії рейдерству» розроблено проект нової бюджетної програми «Розробка технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) щодо земельних ділянок усіх форм власності, сформованих до 2004 року, відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру, а також земельних ділянок усіх форм власності, речові права на які (документи, що посвідчують права на них) зареєстровано до 1 січня 2013 року, але відомості про які не внесені до Державного земельного кадастру» (далі – Програма).

Таким чином, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування Ділянкою, у Товариства виникають підстави для самостійного обчислення податкових зобов’язань з Податку та подання податкової декларації.

При цьому, якщо Ділянка під Будинком сформована до 2004 року, або речові права на яку зареєстровано до 1 січня 2013 року, але відомості про яку не внесені до Кадастру, відповідно до положень Програми доцільно звернутися до Держгеокадастру як головного адміністратора Кадастру з питання розробки технічної документації із землеустрою та перенесення відомостей про Ділянку до Кадастру.

Крім того Товариство як власник Об’єкта у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку та у якої з моменту здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Водночас інформуємо, що звільнення, передбачене п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу, поширюється виключно на площу або частку Ділянки, щодо якої оформлено відповідне право, та що використовується Товариством для провадження своєї господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку).

Звертаємо увагу, що п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).