Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.12.2022 р. № 2345/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомило, що має у власності нерухоме майно (нежилі приміщення), в тому числі й у багатоквартирних будинках (проте підтверджуючих копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не надано надано), яке розташоване на земельних ділянках, право власності та/або право користування якими не оформлено, а інформація у Державному земельному кадастрі відсутня.

Товариство, посилаючись на узагальнюючу податкову консультацію, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602, запитує щодо наявності у нього справляння земельного податку, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань, за користування земельними ділянками, на яких розташоване нерухоме майно (нежилі приміщення, в тому числі й в багатоквартирних будинках).

Принцип платності використання землі, що декларований статтею 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), має практичну реалізацію в Кодексі як плата за землю (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Кодексу). Учасники цивільних відносин (далі – Особи) в залежності від змісту своїх цивільних прав щодо земельної ділянки справляють плату за землю в одній із двох форм:

земельного податку – обов’язкового регулярного платежу, що сплачується власниками або постійними користувачами земельних ділянок (далі – Податок);

орендної плати – обов’язкового регулярного платежу, що сплачується Особами, які уклали договір на право строкового користування земельними ділянками державної або комунальної форми власності (далі – Оренда).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у Осіб – власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (пункт 287.1 статті 287 Кодексу).

До підстав виникнення у Осіб обов’язку платника податків нарахування податкових зобов’язань з Податку пунктом 286.1 статті 286 Кодексу віднесено, зокрема, дані Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю) тощо.

Земельним законодавством для Осіб встановлено обов’язок оформлення права власності, а також користування в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу). Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу).

Статтею 120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Документи, що підтверджують набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва чи частку у праві власності на такий об’єкт), є підставою для державної реєстрації переходу до набувача права власності або права користування земельною ділянкою (якщо земельна ділянка перебувала у власності або оренди), на якій розміщений такий об’єкт (частина сьома статті 120 Земельного кодексу).

Якщо об’єкт нерухомого майна розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач права власності на об’єкт нерухомості зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

Земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення Осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт «ї» частини першої статті 211 Земельного кодексу).

Підставою виникнення у Осіб обов’язку нарахування податкових зобов’язань з Оренди за земельну ділянку є договір оренди такої ділянки (пункт 288.1 статті 288 Кодексу).

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону (част. п’ята статті 6 Закону України «Про оренду землі»).

Позиція контролюючих органів щодо виникнення податкових зобов’язань з плати за землю після належного оформлення прав власності або користування земельною ділянкою, викладена в узагальнюючій податковій консультації, затвердженій наказом Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), правові, організаційні та економічні відносини, пов’язані з реалізацією прав та виконанням обов’язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі – Закон № 417).

Згідно з частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку, зокрема права на земельну ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень) з моменту державної реєстрації таких прав на Ділянку як об’єкта спільної власності у Державному земельному кадастрі у порядку, передбаченому статтею 42 Земельного кодексу, відповідно до особливостей здійснення права власності у Будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків його співвласників щодо його утримання та управління, визначених Законом № 417.

Товариство, яке володіє нежитловою нерухомістю у Будинках, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на земельні ділянку, на яких розташовані Будинки.

Відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).