Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.12.2022 р. № 2393/ІПК/99-00-07-05-02-06

Державна податкова служба України за результатом розгляду звернення  платника податків щодо надання податкової консультації, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи являється Договір комісії № БО-3-22/01-03 від 01.03.2022 та Акт приймання – передачі від 01.04.2022 документами, що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів)?

2. Чи правомірно ГУ ДПС … не долучено та не описано в Акті перевірки  долучений платником податків Договір комісії № БО-3-22/01-03 від 01.03.2022 та Акт приймання – передачі від 01.04.2022?

3. Чи являється Договір комісії № БО-3-22/01-03 від 01.03.2022 та Акт приймання – передачі від 01.04.2022 первинним документом у розумінні      статті 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996). 

З метою надання відповіді на поставлені питання, слід зазначити, що законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначає порядок їх адміністрування, права та обов’язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Кодекс.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.    

Відповідно до підпункту пункту 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 Кодексу   фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об’єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Також, статтею 85 Кодексу визначається надання платниками податків документів, зокрема пунктом 85.2 статті 85 Кодексу платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Поряд з цим, слід зазначити, що основним нормативно-правовим актом, що встановлює правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265), а правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996.

Відповідно до баз даних ДПС, з 01.10.2018 платник податків перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності на умові сплати єдиного податку другої групи - фізична особа – підприємець.

Крім того, згідно з базами даних ДПС, платник податків має зареєстрований програмний РРО (фіскальний номер …) у магазині за адресою: … та відповідно до переданих до фіскального сервера ДПС електронних фіскальних звітних чеків здійснює реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.  

Звертаємо увагу, що дія Закону № 265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб’єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону № 265 суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.

При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об’єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 р. № 496 (далі – Порядок № 496) облік товарних запасів здійснюється фізичними особами – підприємцями (далі – ФОП) шляхом постійного внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку.

Фізична особа – підприємець, яка здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об’єктах), веде облік товарних запасів також за кожним окремим місцем продажу (господарським об’єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів такою ФОП або окремим місцем продажу (господарським об’єктом), та/або первинних документів на внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об’єктами). Первинні документи на внутрішнє переміщення товарів є невід’ємною частиною такого обліку.

Первинні документи, на підставі яких внесено записи до Форми обліку, є обов’язковими додатками до такої форми. Внесення даних до Форми обліку щодо надходження товарів на підставі первинних документів здійснюється до початку їх реалізації.

Форма обліку ведеться за вибором ФОП у паперовій або в електронній формі.

Статтею 1 Закону № 996 визначено поняття первинного документу - документ, який містить відомості про господарську операцію.

 Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону № 996).

У частині першій статті 9 Закону № 996 зазначено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До основних та найбільш поширених первинних документів відносяться:

видаткова накладна – підтверджує факт отримання або передачі товарів чи послуг;

товарно-транспортна накладна – застосовується у тому випадку, якщо під час купівлі чи продажу були використані послуги транспортної компанії, а саме – допомога з перевезенням того чи іншого товару;

акт про виконані роботи – фіксує факт того, що роботи були закінчені, і замовник прийняв їх;

прибутковий та видатковий касові ордери – фіксують надходження або видачу готівки до чи з каси;

рахунок-фактура – відображає господарську операцію щодо постачання товарів чи послуг;

бухгалтерська довідка – на її основі можуть здійснюватися коригувальні записи, пов’язані з виправленнями у бухгалтерському обліку.

Первинний документ містить певну інформацію про сам факт її проведення, водночас він не є підтвердженням здійснення господарської операції.

На основі первинних документів платники податків повинні вести облік своїх доходів та витрат. Важливо, що інформація про господарську операцію має бути відображена в облікових регістрах у тому періоді, в якому вона була проведена.

Отже платник податку, який здійснює діяльність з продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, зобов’язаний вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку шляхом внесення, відповідно до Порядку № 496, до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів на підставі первинних документів, які є невід’ємною частиною такого обліку.

Щодо питання 1.

Враховуючи викладене, для платника податку, який здійснює діяльність з продажу технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, Договір комісії № БО-3-22/01-03 від 01.03.2022 та Акт приймання – передачі від 01.04.2022  є документами, що підтверджують облік та походження товарних запасів у разі їх відображення шляхом внесення до Форми обліку інформації про надходження та вибуття товарів, відповідно до Порядку № 496.

Щодо питання 2:

Слід зазначити, що у питанні 2 запиту для платника податків відсутнє практичне застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Податкову службу та, відповідно, таке питання не може розглядатись у межах індивідуальної податкової консультації.

Щодо питання 3.

Договір комісії № БО-3-22/01-03 від 01.03.2022 та Акт приймання – передачі від 01.04.2022 не суперечить визначенню «первинний документ» у розумінні статті 1 Закону № 996.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.