Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.12.2022 р. № 2405/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення (далі – Підприємство) щодо порядку застосування пункту 189.5 статті 189 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємство має намір здійснювати операції з надання у фінансовий лізинг майна (транспортних засобів) фізичним та юридичним особам (лізингоодержувачам).

Підприємство інформує, що окремі фізичні особи можуть здійснювати повернення такого майна лізингодавцю (Підприємству) з фінансового лізингу за ринковою вартістю такого майна на дату повернення, яка може перевищувати вартість, за якою таке майно було передане такій фізичній особі у фінансовий лізинг. При настанні таких обставин Підприємство здійснюватиме повернення лізингоодержувачу сплачених ним лізингових платежів та може здійснювати додаткові виплати на користь лізингоодержувача у зв’язку із збільшенням ринкової вартості об’єкта лізингу.

Підприємство зазначає, що у такому випадку ціна придбання об’єкту лізингу (майна), для цілей застосування абзацу другого пункту 189.5 статті 189 ПКУ, дорівнюватиме первісній вартості такого майна, оскільки у зв’язку з поверненням лізингоодержувачу лізингових платежів у обсязі, розрахованому відповідно до ринкової вартості такого майна на дату його повернення з лізингу, такі лізингові платежі дорівнюватимуть нулю або матимуть від’ємне значення.

Враховуючи викладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи має право лізингодавець при подальшому постачанні майна, повернутого  із  фінансового  лізингу  за  вартістю,  яка  перевищує  вартість,  за

якою таке майно було передане у фінансовий лізинг, визначати ціну придбання такого майна як його первісну вартість (з урахуванням повернення лізингоодержувачу лізингових платежів)?;

2) чи має право лізингодавець при розрахунку розміру сплачених лізингоодержувачем лізингових платежів для цілей застосування абзацу другого пункту 189.5 статті 189 ПКУ, враховувати суму фактично повернутих лізингоодержувачу лізингових платежів?;

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року              № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших  документів,  пов'язаних  з обчисленням  і сплатою податків  і зборів, ведення яких передбачено законодавством.  Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПКУ лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) - передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату та на визначений строк.

Фінансовий лізинг - господарська операція юридичної особи (лізингодавця), за якою лізингодавець передає лізингоодержувачу майно, яке є основним засобом і придбане або виготовлене лізингодавцем, а також усі ризики та винагороди, пов'язані з правом володіння та користування об'єктом фінансового лізингу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,  підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому постачанням товарів також вважається фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Не є об'єктом оподаткування операції з повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику, а також майна, попередньо переданого в концесію або лізинг (оренду) концесієдавцю або лізингодавцю (орендодавцю), крім переданого у фінансовий лізинг (підпункт 196.1.2 пункту 196.1 статті 196 ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Пунктом 189.5 статті 189 ПКУ передбачено, що у разі постачання товарів, які були повернуті лізингоодержувачем лізингодавцю за договором фінансового лізингу у зв'язку з його невиконанням чи неналежним виконанням (у тому числі повернуті на підставі виконавчого напису нотаріуса), та при цьому лізингодавцем за операцією з повернення таких товарів до складу податкового кредиту не включалися суми податку, базою оподаткування є позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання таких товарів.

Ціна придбання визначається як вартість товарів, за якою такі товари були повернуті лізингодавцю, а саме як первісна вартість товарів (об'єкта фінансового лізингу) за вирахуванням сплачених лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу. У разі придбання товарів у платника податку ціна придбання визначається з урахуванням податку на додану вартість.

Якщо за товарами, база оподаткування при постачанні яких визначалася як позитивна різниця між ціною постачання та ціною придбання, в майбутніх податкових періодах суми податку за операцією з повернення таких товарів були включені до складу податкового кредиту лізингодавця, застосовується положення пункту 198.5 статті 198 ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питання 1

З метою оподаткування ПДВ операції з передачі майна у фінансовий лізинг (лізингодавцем лізингоодержувачу) та з повернення майна з фінансового лізингу (лізингоодержувачем лізингодавцю) у зв’язку із неналежним виконанням (невиконанням) договору фінансового лізингу є окремими операціями з постачання, база оподаткування за кожною з яких визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ виходячи з договірної вартості такого майна.

В той же час у разі подальшого постачання майна, яке було повернуте лізингодавцю лізингоодержувачем із фінансового лізингу, база оподаткування за такою операцією з постачання визначається відповідно до пункту 189.5 статті 189 ПКУ як позитивна різниця між ціною постачання такого повернутого з фінансового лізингу майна та ціною його придбання (повернення із фінансового лізингу) (за умови, що лізингодавцем за операцією з повернення такого майна з фінансового лізингу суми ПДВ не включалися до складу податкового кредиту). При цьому пунктом 189.5 статті 189 ПКУ чітко визначено порядок розрахунку такої ціни придбання.

Отже, з метою застосування пункту 189.5 статті 189 ПКУ при визначенні бази оподаткування за операцією з постачання майна, яке було повернуте лізингодавцю лізингоодержувачем із фінансового лізингу, ціна придбання визначається як первісна вартість товарів (вартість, за якою майно було передане у фінансовий лізинг) за вирахуванням сплачених лізингоодержувачем лізингодавцю за договором фінансового лізингу лізингових платежів у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу.

Щодо питання 2

ПКУ не передбачено розрахунок ціни придбання, з метою застосування пункту 189.5 статті 189 ПКУ, з урахуванням лізингових платежів, повернутих лізингодавцем лізингоодержувачу (у тому числі і у ситуації, описаній у зверненні, коли суми повернутих лізингодавцем лізингоодержувачу коштів перевищують суми сплачених лізингоодержувачем лізингодавцю лізингових платежів).

Отже, при розрахунку ціни придбання майна, що було повернуте з фінансового лізингу, з метою застосування пункту 189.5 статті 189 ПКУ, враховуються фактично сплачені лізингоодержувачем лізингодавцю лізингові платежі у частині компенсації вартості об'єкта фінансового лізингу відповідно до  договору фінансового лізингу, та не враховуються суми платежів, що були повернуті лізингодавцем лізингоодержувачу у зв’язку з поверненням майна із фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.