Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2022 р. № 2414/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі ‒ Кодекс) розглянула звернення …., щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається у відповідності до норм законодавства, які діяли у 2021 році.

Платник у своєму зверненні просить надати індивідуальну податкову консультацію відносно оподаткування доходу, виплаченого нерезиденту –індивідуальному підприємцю …, по договору надання агентських послуг, в якому агент (нерезидент) виступає в якості консультанта з технічного супроводу та розвитку продажів товарів за агентську винагороду, а саме:

Чи вірно розуміє платник податків, що нерезидент, який зареєстрований як індивідуальний підприємець на території …, в Україні є фізичною особою?

Чи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб і військовим збором виплати нерезиденту, індивідуальному підприємцю …, за договором надання агентських послуг?

Чи застосовуються  правила міжнародного договору між Урядом України та Урядом …. про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна до фізичної особи?

Чи є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок)сума виплати винагородинерезиденту за умовами договору про надання агентських послуг, укладенихміж юридичною особою України та нерезидентом, який зареєстрований індивідуальним підприємцем …. на території …?

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні  особи – нерезиденти.

Згідно з п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Порядок оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, регулюється
п. 170.10 ст. 170 Кодексу, яким встановлено, що доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів) (п.п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Згідно зп.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом –юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.

Перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору (п.п. 164.2.2 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).

Крім того, вказані доходи, є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення»  Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 Кодексу, та військового збору – 1,5 відс., встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464 страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок.

Застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавствапідлягаєзагальнообов'язковому державному соціальномустрахуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуєтьсячисплачувався у встановленому законом порядку єдинийвнесок (п. 3 частинипершої ст. 1 Закону № 2464).

Відповідно до частини першої ст. 11 Закону України від 09 липня
2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб – підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з частиною першою ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Враховуючи викладене, у разі якщо фізичній особі – нерезиденту виплачується винагорода за цивільно-правовим договором, який укладено на території України, то сума виплаченої винагороди є базою нарахування єдиного внеску.

У разі якщо договір цивільно-правового характеру укладений за межами України відповідно до законодавства іншої держави, то сума винагороди, виплачена фізичній особі –  іноземцю  не є базою нарахування єдиного внеску.

Водночас відповідно до положень п. 3.2 ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України і Урядом …  про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень  від сплати  податків (далі – Угода), яку ратифіковано Верховною Радою України 06.10.1995 (Закон України № ….), є чинною з 03.08.1999, «застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Угоди) і поширюється на податки, одним з яких, зокрема, в Україні, є «прибутковий податок з громадян» (ст. 2 Угоди).

У розумінні цієї Угоди термін «особа» означає фізичну особу, юридичну особу, у тому числі підприємство або будь-яке об’єднання  осіб (п. 1 ст. 3 Угоди).

Критерії для визначення резиденції осіб, на яких поширюється Угода, визначено положеннями ст. 4 «Резидент» Угоди.

У загальному порядку в контексті Угоди оподаткування доходів фізичної особи – резидента України/…., який виконує роботу та/чи надає послуги професійного характеру, за що отримує відповідний дохід (винагороду) із джерелом його походження з …./України, регулюються положеннями ст. 14 «Доходи від незалежних особистих послуг» Угоди, якою, зокрема  передбачено:

«1. Доход, що одержується резидентом однієї Договірної Держави щодо професійних послуг чи іншої діяльності незалежного характеру, може оподатковуватись в другій Договірній Державі, тільки якщо:

а) цей резидент володіє у цій другій Державі постійною базою, яка використовується ним з метою проведення своєї діяльності і доход відноситься до цієї  постійної бази, або

б) доход виплачується з джерел у цій другій Державі.

2. Вираз «професійні послуги» включає, зокрема, незалежну діяльність у галузі мистецтв, наукову, спортивну, літературну, виховательську або викладацьку, так само, як і незалежну діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, стоматологів, аудиторів і бухгалтерів».

Враховуючи зазначене, доходи із джерелом їх походження з України, отримані фізичною особою, яка у розумінні Угоди є резидентом …. і здійснює  діяльність незалежного характеру (надання індивідуальних «професійних послуг»), у тому числі через постійне представництво в Україні, відповідно до положень ст. 14 Угоди можуть оподатковуватись в Україні, тобто оподатковуються за правилами, встановленими Кодексом.

З метою уникнення неоднозначного тлумачення норм податкового законодавства у частині оподаткування доходів фізичних осіб, для отримання більш конкретної відповіді необхідне детальне вивчення документів (матеріалів), які стосуються порушених питань, зокрема, договору, між резидентом України та резидентом …. про надання агентських послуг.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.