Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.12.2022 р. № 2425/ІПК/26-15-04-05-07

Головне управління ДПС у м. Києві розглянуло звернення                              щодо сплати податку в розмірі 3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування після відкликання (анулювання) ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування та, керуючись ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755–VI (із змінами і доповненнями) (далі – Кодекс), в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Страхова компанія зареєстрована, як установа, яка надає послуги з обов’язкового та добровільного страхування. Для здійснення господарської діяльності у сфері страхування Страхову компанію було зареєстровано в Державному реєстрі фінансових установ та отримано ліцензії на надання послуг з певних видів страхування. Відповідно до рішення Правління Національного банку України до Страхової компанії  було застосовано захід впливу у вигляді відкликання (анулювання) ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування. Проте по діючим договорам страхування, за якими Страхова компанія продовжує виконувати своє зобов’язання, продовжують надходити страхові платежі згідно встановлених діючими договорами страхування графіків платежів.

Враховуючи вищевикладене, Страхова компанія  просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання «чи повинна Страхова компанія сплачувати податок в розмірі 3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, передбачений п.п. 136.2.1 Кодексу, після відкликання (анулювання) ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування?».

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 7 березня                 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», зі змінами і доповненнями (далі - Закон № 85/96).

Відповідно до ст. 16 Закону № 85/96 договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку               (ст. 9 Закону № 85/96).

         Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону № 85/96).

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV  за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

З метою вдосконалення порядку ліцензування та реєстрації небанківських фінансових установ та осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк України, Правління Національного банку України затверджено постанову Правління Національного банку України від 24 грудня 2021 року № 153 «Про затвердження Положення про ліцензування та реєстрацію надавачів фінансових послуг та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг» (далі – Положення № 153).

Пункт 3 Положення № 153  визначає порядок ліцензування та реєстрації осіб, які мають намір провадити / право провадити діяльність з надання фінансових послуг, та умови провадження ними діяльності з надання фінансових послуг (ліцензійні умови), уключаючи, зокрема, порядок та процедуру припинення діяльності з надання фінансових послуг небанківською фінансовою установою, юридичною особою, яка не є фінансовою установою, але має право надавати окремі фінансові послуги, державне регулювання і нагляд за якими здійснює Національний банк.

Державний реєстр фінансових установ - система одержання, накопичення, зберігання, захисту, використання та поширення інформації (даних) про небанківську фінансову установу, складовою частиною якого є Єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України (п.п.7 п.4 Положення № 153 ).

Пунктом 519 глави 65 розділу ХІ Положення № 153 зазначено, що Національний банк має право прийняти рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг, виданої (виданих) надавачеві фінансових послуг, разі:

1) отримання заяви про анулювання ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг;

2) прийняття надавачем фінансових послуг рішення про припинення юридичної особи (крім перетворення);

3) наявність в Єдиному державному реєстрі відомостей про державну реєстрацію припинення надавача фінансових послуг;

4) визнання надавача фінансових послуг банкрутом;

5) виявлення недостовірних даних у документах, поданих надавачем фінансових послуг, разом із заявою про отримання ліцензії;

6) ненадання надавачем фінансових послуг жодної фінансової послуги протягом року з дня отримання ліцензії.

Згідно з п. 527 глави 65 розділу ХІ Положення № 153 надавач фінансових послуг після прийняття Національним банком рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг втрачає право укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання фінансової послуги, та/або вносити зміни до укладених договорів, які призводять до збільшення зобов’язань, проте продовжує виконувати зобов’язання за укладеними договорами про надання фінансових послуг з урахуванням особливостей, установлених законодавством України, та здійснювати іншу господарську діяльність.

Отже, Страхова компанія після прийняття Національним банком України рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності з надання фінансових послуг втрачає право укладати нові договори з надання фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання фінансової послуги, та/або вносити зміни до укладених договорів, які призводять до збільшення зобов’язань, проте продовжує виконувати зобов’язання за укладеними договорами страхування, які укладені Страховою компанією до прийняття рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності зі страхування протягом строку дії діючих договорів страхування, а також здійснювати іншу господарську діяльність.

Особливості оподаткування страховика визначено п. 141.1 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 Кодексу страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1 ст. 136 цього розділу, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до                    п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу.

Нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною в       п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика.

Підпунктом 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу визначено, що під час провадження страхової діяльності юридичних осіб - резидентів одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 Кодексу, ставка податку на дохід встановлюються у розмірі 3 відсотки за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 Кодексу об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до                          п.п. 136.2.1 та 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами перестрахування до об’єкта оподаткування, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до п.п. 136.2.1 і 136.2.2 п. 136.2 ст. 136 Кодексу, не включаються.            

Таким чином, після прийняття Національним банком України рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) Страхова компанія  одночасно із ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 Кодексу (18 відсотків) сплачує податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до               п.п. 136.2.1 п. 136.2 ст. 136 Кодексу (3 відсотки) за договорами страхування, які укладені Страховою компанією до прийняття рішення про відкликання (анулювання) ліцензії (ліцензій) на провадження діяльності зі страхування протягом строку дії діючих договорів страхування.

Пунктом 52.2 ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.